7 клас

15.03.2024р. 7-а:

Доброго дня учні!    

Тема нашого уроку:

Ландшафтний дизайн як засіб організації середовища.

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Домашнє завдання:

Створити ескіз дизайну куточку дитячого майданчика.

Якщо виникли запитання - тел. 0965653581 Марина Григорівна

До нових зустрічей.

14.03.2024р. 7-б:

Доброго дня учні!    

Тема нашого уроку:

         

Особливості засобів виразності видів дизайну.

Особливості засобів виразності видів дизайну

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків

                   https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Домашнє завдання:

Зробитити ескізи, замальовки моделей.

Якщо виникли запитання - тел. 0965653581 Марина Григорівна

До нових зустрічей.

 16.02.2024р. 7-а:

Доброго дня учні!    

Тема нашого уроку:

Декоративно-прикладне мистецтво у житті людини.

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Домашнє завдання:

 Виконати декоративну композицію за темою «Весна».

Якщо виникли запитання - тел. 0965653581 Марина Григорівна

До нових зустрічей.

14.02.2024р. 7-в;

                                       15.02.2024р. 7-б:                                                                            Доброго дня учні!    

Тема нашого уроку:

Мистецтво витинанки. Історія розвитку витинанки в Україні.  

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Домашнє завдання:

Виготовити сюжетну витинанку.

Якщо виникли запитання - тел. 0965653581 Марина Григорівна

До нових зустрічей.

09.05.2023р. 7-а;

Доброго дня учні!    

Тема нашого уроку:

Значення дизайну в повсякденному житті людини.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Формування красивою і комфортною предметного середовища завжди привертало увагу людей. На рубежі ХІХ-ХХ ст. разом з розвитком промислового виробництва виник дизайн. слово «Дизайн» має англійське походження, в перекладі означає «проект, задум, креслення, малюнок». Дизайнери - це художники, які здійснюють художнє конструювання та проектування різних виробів: машин і тканин, предметів побуту та меблів, одягу і взуття, інтер'єрів і садово-паркових ансамблів і т. Д. Бурхливий технічний прогрес в ХХ ст. визначив появу фабрик і заводів, які прийшли на зміну кустарним майстерням. На новому виробництві у виготовленні кожної речі став брати участь великий колектив, випускаючи однакові вироби для масового покупця. Дизайнери намагалися оживити художню культуру і надати естетичну цінність предметів побуту. Класицизм, модерн, арт-деко, мінімалізм, хай-тек, кітч, етно - це далеко не повний перелік стилів, що існують в дизайні інтер'єру і архітектурі. Англія стала батьківщиною нового стилю в мистецтві - модерну. Модерн виник у творчості шотландського архітектора і дизайнера Чарлза Макінтоша

(1868-1928). Він створив свій власний стиль інтер'єру і меблів, строгий,

вишуканий, лаконічний, що підкреслює витонченість і яскраву індивідуальність власника. Лінії в модерні вишукані, плавні і м'які, нагадують рослинний орнамент. Цьому стилю притаманне максимальне виявлення фактури і пластичних можливостей матеріалу. В конструкції та оздобленні предметів побуту

художники, що працюють в стилі модерн, орієнтувалися на природні форми.

Дизайнери другої половини ХХ ст. проектували предмети домашнього вжитку та меблі яскравих, кричущих квітів і самих немислимих форм. Саме в цей час з'явилася одноразовий посуд, що є теж продуктом дизайну.

Сучасні дизайнери виконують художнє проектування продукції всіх виробництв, починаючи від самої серйозної техніки і машин і закінчуючи упаковкою для молока і йогуртів. Їм належать ідеї так званої комплексної естетизації простору яка виражається в пошуку оптимального поєднання функцій і форми серійно випускаються предметів: меблів, телевізорів, радіоприймачів, телефонних апаратів, світильників, призначених не тільки для створення комфорту в повсякденному житті людини, але і для її прикраси. Сьогодні розвиток дизайну призвело до того, що мистецтво, технології і промислове виробництво утворили взаємовигідне співдружність, в результаті якого в мистецтві з'явилося безліч нових можливостей самовираження, а різні технологічні процеси отримали естетичний зміст.

Взаємопов'язаними в ХХ ст. виявилися мистецтво і мода. Модельєри не раз використовували в своїх моделях мотиви великого мистецтва. У той же час і мода часом диктувала художникам деякі ідеї. Наприклад, відомий іспанський художник Сальвадор Далі (1904-1989) розробив для популярного в Італії Будинки мод проекти жіночих капелюшків у вигляді туфлі. А демонстрації моделей одягу в великих містах перетворилися на справжні театралізовані вистави.

Дизайн одягу врятував становище в музичних театрах Італії і Америки у другій половині ХХ ст. У ці театри були запрошені майстри авангардного мистецтва. Декораторам і художникам по костюмах випала нагода реалізувати свої найсміливіші творчі задуми при створенні сценічних костюмів для персонажів опер і балетів.

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: Повторити основні поняття за змістом програми. 

Якщо виникли запитання - тел. 0965653581 Марина Григорівна

До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

28.12.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку:  Декоративно- прикладне мистецтво. Вишивка.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків, при наявності світла та інтернету.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: розробити орнамент вишивки. 

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

              21.12.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку:  Декоративно- прикладне мистецтво. Орнамент. Вишивка.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків, при наявності світла та інтернету.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: розробити орнамент вишивки. 

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

14.12.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Виражені засоби декоративно- прикладного мистецтва. Український народний розпис: яворівський, петриківський, самчиківський.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: створити один із розписів. 

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

07.12.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Види декоративно- прикладного мистецтва.  Стилізація. Контраст.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Домашнє завдання: створити ескіз декоративного розпису певного регіону.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

30.11.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Архітектура - вид візуального мистецтва .

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків, якщо буде світло та інтернет.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: виконати малюнок за зразком.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

23.11.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Архітектурні пам'ятки рідного краю та України.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

https://www.google.com/search?q=%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D1%96+%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8+%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%8E+%D1%82%D0%B0+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8+7+%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81&sxsrf=ALiCzsbvU3tRedV6buWfIiitz0ReWZKqig%3A1669124449362&source=hp&ei=YdF8Y-2NEt2P9u8P28Cp8A0&iflsig=AJiK0e8AAAAAY3zfcXg6g-s2CxMuwLPyg3k9QZxngNF7&ved=0ahUKEwitwouP9cH7AhXdh_0HHVtgCt4Q4dUDCAg&uact=5&oq=%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D1%96+%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8+%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%8E+%D1%82%D0%B0+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8+7+%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81&gs_lcp=Cgdnd3Mtd2l6EAMyCAghEBYQHhAdOgcIIxDqAhAnOgUIABCABDoFCCEQoAE6BwghEKABEApQuhBYuXFgyXtoBHAAeACAAcgBiAHYCZIBBTAuNy4xmAEAoAECoAEBsAEK&sclient=gws-wiz#fpstate=ive&vld=cid:8817ed49,vid:HzhlMHRbhIc

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: виконати колективний проект "Архітектурні пам'ятки рідного краю".

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

16.11.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Екстер'єр - обличчя будинку.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=rLaSynAceb4

 Сьогодні ми попрацюємо онлайн. 

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: виконати малюнок екстер'єру за поданим алгоритмом.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

09.11.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Інтер'єр. Особливості побудови інтер'єру.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=qY2szBNUGFo

 Сьогодні ми попрацюємо онлайн. 

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: виконати малюнок інтер'єру за поданим алгоритмом.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

02.11.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Інтер'єр у житті людини.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=Bd2REKaPs4g

Де б ми не були, що би не робили — навчалися у школі, відпочивали на природі чи їхали в поїзді — будь-який простір на якийсь час стає нашою домівкою. Але ми завжди з радістю повертаємося в той єдиний куточок, де нам по-справжньому добре, де ми знаходимо все на своїх місцях, де можна розслабитися і відпочити душею, — у власний ДІМ! Тому кожний прагне облаштувати своє житло з максимальним комфортом і смаком, зробити його зручнішим, затишнішим.

Інтер’єр — це функціонально та естетично облаштований внутрішній простір будівлі (оздоблення стін, стелі, підлоги, наявність меблів, особливості освітлення тощо).

Оздоблення приміщення об’єднує в собі утилітарні (для повсякденного життя) та декоративні елементи, що прикрашають побут людини: килими, посуд, квіти, картини тощо.

Під час оформлення житла особлива увага приділяється трьом основним чинникам:

— функціональність, коли житло відповідає нормальним умовам проживання. Кожна кімната має певне призначення. Раціональне планування кімнат, зручно розміщені меблі додають помешканню комфорту;

— гігієнічність: звукоізоляція, повітрообмін, теплозахисні якості, робота санітарно-гігієнічного устаткування і т. ін.;

— естетичність, тобто гармонійність речей і простору, їх цілісність.

Житло може бути витримане в якомусь одному традиційному стильовому напрямку або являти собою їхнє поєднання. Головне, щоб у дизайні інтер’єру простежувалася цілісність, а окремі декоративні елементи гармонійно поєднувалися між собою в єдину композицію.

Композиція інтер’єру — це особливе розташування і співвідношення його складових: меблів, світильників, побутового обладнання.

Серед предметів, якими людина прикрашає своє житло, тканини та вироби з них займають значне місце. Декоративні тканини — це оббивка м’яких меблів, килими і доріжки, завіси на вікна та двері, покривала і скатертини. Декоративні тканини можуть бути тлом для окремих предметів, меблів та оздоблення. Тканини надають інтер’єру неповторного характеру, створюють атмосферу тепла і затишку.

В інтер’єрі велику роль відіграє оформлення віконних і дверних прорізів за допомогою штор і гардин, жалюзі та портьєр.

Колір в інтер’єрі. Оздоблення стін має поєднуватися з кольором меблів, портьєр і відповідати призначенню приміщення. Наприклад, для спальних кімнат рекомендуються спокійні кольори, оскільки строкатість дратує. Занадто темний колір також не прийнятний — приміщення видається похмурим. У кімнатах з вікнами на північ доречними будуть кремові, оранжево-рожеві, жовті, золотисті, світло-зелені тони. Холодні тони — блакитно-зелені, блакитно-сірі, зеленувато-сірі — пасують для кімнат, вікна яких виходять на південь.

Домашнє завдання: виконати малюнок інтер'єру за поданим алгоритмом.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

26.10.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!    

Тема уроку: Стилі в архітектурі. Класицизм. Електизм. Конструктивізм.

Наприкінці XVIII ст. у західноєвропейському мистецтві починає складатися новий стиль, який назвали класицизм (від латинського класикус — зразковий). Як і митці періоду Відродження, діячі класицизму наслідували ідеали античності. Розкопки римських міст Помпеї і Геркуланум дали змогу дослідникам і художникам торкнутися справжньої античності, буквально — античної повсякденності, яка була назавжди зупинена виверженням Везувію і на тисячоліття похована під товстим шаром вулканічного попелу. Тому класицизм — це вже не мрія чи фантазія на теми Давньої Греції і Давнього Риму, як це досить часто відбувалося в епоху Відродження, а точне наслідування античних зразків. Утім замість копій виник абсолютно новий художній стиль.

Бранденбурзька брама. Берлін. Архітектор К. Лангганс.

Тріумфальна арка на площі Зірки. Париж. Архітектор Жан Шальгрен.
Класицистичні споруди зазвичай прикрашали колонами, а також рельєфами і статуями на сюжети з давньогрецької чи давньоримської міфології та історії. Головне ж — ці будівлі мали чіткі математично розраховані пропорції. Райони навколо класицистичних споруд також починають переплановувати і перебудовувати. Абсолютно прямі нові вулиці й проспекти мають вести на велику площу, прямокутну або в крайньому разі колоподібну. Посередині такої площі зазвичай ставили пам’ятник, тріумфальну колону або тріумфальну арку на манер давньоримських споруд. Такий монумент було добре видно навіть з протилежного кінця найдовшої вулиці.

Живописці класицизму створювали картини на сюжети з античної міфології та історії. Наслідуючи давньогрецьких майстрів, скульптори відродили античний ідеал прекрасної, гармонійної людини, який втілили у своїх творах.

Адміралтейство. Санкт-Петербург. Архітектор А. Захаров.

Жак Луї Давид. Андромаха тужить над тілом Гектора

Найвідомішим живописцем класицизму був Жак Луї Давид. Його картини на сюжети з давньогрецької і давньоримської історії були художнім відображенням подій Великої французької революції та часів правління Наполеона.

Класицизм першої третини XIX ст. має назву ампір. Вона походить від слова імперія, оскільки ампір — мистецтво Франції часів імперії Наполеона. Зразком для митців у цей період стає мистецтво Римської імперії з його уславленням міцності та влади. Ампірні будівлі прикрашаються численними декоративними деталями з римською військовою емблематикою.

Палац Кирила Розумовського в Батурині
Класицизм вплинув і на українське мистецтво. Класицистичні будівлі з’являються в Україні з кінця XVIII ст. до середини XIX ст. Однією з них є головний («червоний») корпус університету в Києві. Він прикрашений колонами, які роблять його схожим на античний храм. Класицистичні принципи було вдало застосовано під час перебудови Полтави. Усім вимогам класицизму відповідали також вулиці Херсона, Миколаєва, Сімферополя, Одеси, що перетиналися виключно під прямим кутом, а площі утворювалися на визначених у проектах місцях.

Спробуйте уявити себе художником епохи класицизму, для якого античне мистецтво було джерелом натхнення. За мотивами античного мистецтва (згадайте вивчене раніше) створіть ескіз вази або сервізу. Для цього намалюйте контури щонайменше трьох предметів: чайника, чашки та блюдця. Продумайте силуети цих предметів. Адже їх можна поєднати характерними контурами, вигинами ручок, можливо, ви захочете прикрасити їх скульптурними композиціями, декором, інкрустацією. Можливо, у своєму ескізі ви передбачите поєднання кількох різних матеріалів — дерева, металу, мармуру, каменю, скла, слонової кістки тощо. Частини проекту з різних матеріалів пофарбуйте в однаковий для одного й того самого матеріалу колір.

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=cnY8i5DgV4A

Домашнє завдання: виконати малюнок в певному стилі.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

12.10.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!        

Тема уроку: Стилі в архітектурі.  Романський стиль. Готичний стиль. Ренесанс. Бароко.         

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=uA31Qz09a8U&ab_channel=%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%9C%D0%B5%D1%85%D0%B5%D0%B4%D0%B0

Ви, мабуть, не раз чули висловлювання про твори мистецтва, що вони виконані в тому чи іншому стилі. Ми з вами раніше вивчали різні напрямки, жанри, види мистецтва. Та, окрім того, у європейському мистецтві існували й так звані великі стилі. Вони вплинули на всі види мистецтва — архітектуру, скульптуру, живопис, графіку, а також на літературу, музику. Виокремлюють сім великих стилів: романський (романіка), готику, відродження (ренесанс), бароко, рококо, класицизм і модерн. Епоха великих стилів починається в середні віки й завершується на початку XX ст.

Для середньовічних майстрів архітектура була провідним мистецтвом. Найважливішими і, отже, найкращими середньовічними будівлями були собори. У них і для них працювали найталановитіші митці: архітектори, скульптори, живописці, ювеліри, ілюстратори рукописів. Будівництво собору часто тривало кілька століть, і поступово він ставав справжньою скарбницею, наповненою художніми шедеврами.

Перший з великих стилів європейського мистецтва називається романським. Назва стилю походить від латинського слова Рома — Рим, оскільки було в його будівлях багато спільних рис із римською архітектурою.

Романські собори будували з каменю. Вони мали товсті стіни та маленькі вікна. Романську архітектуру називають «важким мовчанням».

Романіка — стиль мистецтва Західної Європи XI — першої половини XII ст.

Величезні інтер’єри романських храмів освітлювали численними свічками і смолоскипами, але в них усе одно зберігався присмерк. Стелю й стіни прикрашали яскравими фресками. Часто ці фрески називали «Біблією для бідних», бо писемних у ті часи було мало, і малюнки наглядно зображували біблійні сюжети. Дуже багато було в романських храмах і скульптури — рельєфів і статуй. Рухи та емоції в романській скульптурі передавали дуже стримано.

Інтер’єр у романському стилі

Замок Ельц Мозель. Німечина.

За формою скульптурні постаті нагадували колони. Таке враження справляв одяг, у якому їх зображували, — довгі сорочки та плащі.

Поряд з персонажами Святого Письма виникали побутові сценки, колони прикрашали зображеннями фантастичних тварин. Романські художники не намагалися відтворити людей і природу реалістично. Загалом живописні й скульптурні зображення були умовні, декоративні, але монументальні й дуже виразні.

Із часом на зміну романському прийшло готичне мистецтво.

Назва мистецтва походить від італійських слів манієра готика — готська манера. Готичним, тобто варварським, принизливо називали все середньовічне мистецтво діячі італійського Відродження.

Характерною ознакою готичних пам’яток є використання загостреної арки, і тому її назвали стрілчастою. Головне місце в архітектурі того часу посідають міські собори. Собори почали будувати досить високими й підкреслювали цю висоту стрілчастими баштами.

Готичну архітектуру поетично називають «застиглою музикою».

Готика — мистецтво, що існувало в Західній Європі з другої половини XII до XV ст. (у деяких країнах — до XVI ст.).

У готичних соборах робили великі вікна, які пропускали багато світла. На вікнах створювали вітражі — композиції з кольорового скла — червоного, синього, жовтогарячого. Пізніше малюнки на склі виконували прозорими кольоровими фарбами. У 5-му класі ми вже ознайомилися з ним. У готичному соборі вітраж замінив фрески і мозаїки. Вітраж над головним входом називався розою. Іноді один розкішний вітраж коштував більше, ніж невеликий храм.

Готичні собори пишно декорували статуями і скульптурними групами. Це могли бути сцени зі Святого Письма, з повсякденного життя або зображення фантастичних тварин («химер»). Готичні скульптури відрізняються від романських складним силуетом. Складки їхнього одягу лягають вибагливо. Жести персонажів відтворюють сильні й різноманітні почуття, обличчя мають жвавий вираз.

ГОТИКА Від італійського gotico – готський, варварський. Стиль у західноєвропейському мистецтві ХII-ХV ст., який завершив його розвиток у середньовічний період. Термін було запроваджено гуманістами Відродження, хотіли підкреслити " варварський " характер усього середньовічного мистецтва; насправді ж готичний стиль у відсутності нічого спільного з готами і був закономірний розвиток і видозміна принципів романського мистецтва. Як і романське мистецтво, мистецтво готики перебувало під сильним впливом церкви і було втілювати в символічних і алегоричних образах церковну догматику. Але мистецтво готики розвивалося за умов, основним у тому числі було посилення міст. Тому провідним типом готичної архітектури став міський собор, спрямований вгору, зі стрілчастими арками, зі стінами, перетвореними на кам'яне мереживо /що стало можливим завдяки системі аркбутанів, що переносять тиск склепіння на зовнішні стовпи - контрфорси/. Готичний собор символізував порив до неба; цієї ж мети мало служити його багате декоративне оздоблення - статуї, рельєфи, вітражі.

Церква Сан-Шапель. Париж. Франція.

На відміну від умовної романської скульптури, готичні зображення людей часто є динамічними і портретними.

Собор Нотр-Дам (Богоматері) у Парижі. XII—XIII ст.: а — фасад; б — роза

Мабуть, найвідомішою готичною спорудою є собор Нотр-Дам (Нашої Господині, тобто Богоматері) у Парижі, якому французький письменник Віктор Гюго присвятив свій роман «Собор Паризької Богоматері».

Готичний собор сприймався як єдиний твір мистецтва. Архітектура, вітражі, скульптурний декор, органна музика, яка супроводжувала богослужіння, — усе це відігравало свою роль у створенні цілісного образу — не тільки художнього, а й духовного. Високий і світлий, собор мав викликати в людини відчуття очищення й піднесення, радість і надію.

В Україні впродовж століть зберігалися традиції давньоруської архітектури, водночас її культура не була закритою для нових ідей. Прикладом готичного мистецтва в Україні є собор Св. Варфоломія в Дрогобичі. У добу готики почали будувати також Латинський Кафедральний собор у Львові.

Капела Генріха VII у Вестмінстерському абатстві. Лондон. Велика Британія. Інтер’єр собору Св. Варфоломія в Дрогобичі.

Інші видатні готичні храми: собори в Реймсі, в Ам’єні (Франція), собор у Кельні (Німеччина), Вестмінстерське абатство в Лондоні (Велика Британія), собор Св. Вітта в Празі (Чехія).

Отже, готичне мистецтво прийшло на зміну романському. Характерною ознакою готичних пам’яток є використання стрілчастої арки. Готичний собор сприймався як єдиний твір мистецтва — архітектура, вітражі, скульптурний декор, органна музика створювали цілісний образ.

БАРОККО Стиль у мистецтві, що розвивався в європейських країнах у XVI-XVII (У деяких країнах - до сер. ХVIII ст.). Назва походить від італійського бароcco - химерний, дивний. Є й інше пояснення цього терміну: так називали браковані перлини голландські моряки. Довгий час олово "бароко" несло негативну оцінку. У ХІХ ст. ставлення до бароко змінилося, чому послужили роботи німецького вченого Вельфліна.

Домашнє завдання: знайти приклади цих стилів у музиці, літературі.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

12.10.2022р. 7-а; 7-б;

Доброго дня!        

Тема уроку: Стилі в архітектурі.  Давній Єгипет.

Античний стиль: Греція. Рим.         

Для кращого засвоєння матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=UBsxXxofwWY

В історії світового мистецтва антична культура посідає особливе місце. Архітектура, скульптура, живопис, література, драматургія, філософія Стародавньої Греції та Стародавнього Риму стали першоджерелом і поштовхом до розвитку багатьох мистецьких процесів в історії людства. Античне мистецтво, що вперше по-справжньому відкрило й оспівало людину як прекрасне й досконале творіння природи, надовго зберегло значення взірця і багато в чому залишилося неперевершеним і недосяжним.

Цікаво, що термін «античність» (від лат. antiquus — прадавній) з’явився лише у XV ст. в Італії. Його було введено для визначення найдавнішої з-поміж досліджених на той час культур — культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Ці рабовласницькі суспільства, що розвивалися в Середземномор’ї, Причорномор’ї та на суміжних територіях у період з І тис. до н. е. до середини V ст., стали носіями найбільш близьких до сучасної європейської традиції культурних цінностей.

ДОАНТИЧНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

У III—II тис. до н. е. в Східному Середземномор’ї існувала егейська цивілізація, яка передувала культурі античності. Це була епоха розквіту морської держави на Криті — Мінойського царства. На місці його столиці — міста Кносса — вчені розкопали руїни величного палацу, який у давньогрецьких міфах названий Лабіринтом.

Руїни Кносського палацу. II тис. до н. е. Греція

Даний період представлений критською, або мінойською та мікенською

культурами, центрами яких були палаци (Кносс, Фест) і фортеці (Мікени, Афіни). Високого розквіту досягли монументальна архітектура, вазопис, мистецтво рельєфної обробки виробів з металу та фресковий живопис.

Розвиток критської культури обірвала природна катастрофа — виверження вулкана на острові Фера, що розташований неподалік від Криту. Скориставшись нагодою, у XIV ст. до н. е. Крит захопили греки-ахейці. Свої поселення ахейці влаштовували на високих пагорбах, оточуючи їх кільцем міцних фортечних мурів. Особливо вражають збережені до наших днів стіни Мікен і Тиринфа, складені насухо з величезних кам’яних брил. Згодом такий тип поселень отримав назву акрополь, тобто «верхнє місто», а палаци мікенських царів стали прообразами еллінських храмів.Останнім тріумфом царств мікенської культури, які об’єдналися для походу на Трою, стала Троянська війна. У середині XII ст. до н. е. ці території були завойовані племенами греків-дорійців, із приходом яких завершується історія егейської цивілізації й починається історія античності.

АНТИЧНА КУЛЬТУРА

Фундаторами античної культури були стародавні греки, які називали себе еллінами, а свою країну — Елладою. Спочатку ця назва стосувалася лише материкової Греції, та згодом вона поширилася і на прилеглі архіпелаги й окремі області Малої Азії.

Елліни були талановитим і життєрадісним народом. Вони любили музику, танці, спорт; заклали основи філософії та багатьох наук, створили театр, започаткували чимало архітектурних прийомів і літературних жанрів, залишили нащадкам високохудожні твори скульптури. Ми донині зачитуємось чудовими легендами про богів та героїв — давньогрецькими міфами, у яких відображені знання та уявлення еллінів про навколишній світ. У II ст. до н. е. територія Греції увійшла до складу Римської імперії, і в античній культурі почалася нова епоха.

Афінський Акрополь. V ст. до н. е. Греція

Найбільш довершеним архітектурним ансамблем класичної епохи є афінський Акрополь, споруджений на скелі висотою 156 м над рівнем моря у другій половині V ст. до н. е. Ініціював будівництво афінський державний діяч Перикл, а керував роботами Фідій. До найвідоміших споруд комплексу належать храми Ніки Аптерос, Парфенон, Ерехтейон і велична колонада Пропілей. Із 1987 року афінеький Акрополь визнано об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. З плином часу виникла потреба збільшити площу для зберігання старожитностей, знайдених у результаті низки наукових досліджень. Тому в 2009 році в Афінах було відкрито новий Музей Акрополя.

Колізей. I ст. Рим.

СТИЛЬ АНТИЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Перш ніж розглянути особливості стилю античної архітектури, пригадаймо, яке мистецтво називають архітектурою і на які види його поділяють.

Архітектура, або зодчество — мистецтво проектування, зведення та художнього оздоблення споруд, що формують просторове середовище для життя й діяльності людини. Архітектурою називають також окремі будівлі та їх ансамблі, площі й проспекти, парки і стадіони, селища й цілі міста.Засобами художньої виразності архітектури є форма (зовнішній вигляд об’єкта), композиція (сукупність складових частин, найважливіших елементів), пропорції (співвідношення складових частин між собою), ритм (чергування композиційних елементів), фактура (характер поверхні, використані матеріали), колір і декор фасадів та архітектурної форми в цілому.

Споруди, яким притаманна художньо-образна форма, називають творами архітектури, або шедеврами зодчества. Вони привертають до себе увагу красою, довершеністю, надовго запам’ятовуються. Пам’ятки архітектури охороняються законами кожної держави.

Про мистецтво античних зодчих можна судити зі збережених до наших днів руїн величних храмів, театрів та інших громадських будівель. Стародавні майстри зводили споруди з каменю та білого мармуру, прагнучи, щоб їхні творіння зачаровували людей красою та довершеністю форм.

В епоху архаїки давньогрецькі зодчі розробили строго продуману й логічно обґрунтовану систему співвідношень між частинами споруди, встановили правила художнього оздоблення зовнішньої форми конструкцій, визначили порядок розміщення деталей та їх розміри. Ця система отримала назву архітектурний ордер (від лат. ordo — лад, порядок).

Майстри Стародавньої Греції використовували три ордери — доричний, іонічний і коринфський. Перший з них вирізнявся простими і строгими формами, масивністю та приземкуватістю; для двох інших характерними були стрункість пропорцій і підвищена декоративність.

Усі три ордери, хоча й були створені в різний час і в різних місцях, мають однакові основні елементи: вертикальні колони, увінчані скульптурними прикрасами — капітелями, на які спирається горизонтальний пояс — антаблемент. Антаблемент розділений на різні за шириною смуги: архітрав, прикрашений барельєфами фриз та карниз. Із торця споруди дах закриває трикутна площина — фронтон.

Належність будівлі до того чи іншого архітектурного ордера визначають за капітелями. У добу античності лаконічний, монументальний доричний ордер асоціювали з мужністю і вважали його «чоловічим», а витончений, вишукано оздоблений іонічний — «жіночим». Коринфський ордер, що був пізнішою модифікацією іонічного та відрізнявся від нього лише розкішним декором верхньої частини колони, називали «дівочим».

Домашнє завдання: Підготувати презентацію "Цікаві   архітектурні споруди."

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

05.10.2022р. 7-а; 7-б;

          Сьогодні ми попрацюємомо онлайн. 

Тема уроку: Ландшафтна та садово - паркова архітектура. Створення архітектурного проекту.

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків.

                     https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: Створити ескіз нового мікрорайону міста, житлового сільського масиву

(олівці, акварель).

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

28.09.2022р. 7-а; 7-б;

          Сьогодні ми попрацюємомо онлайн. 

Тема уроку: ВИДИ АРХІТЕКТУРИ. АРХІТЕКТУРА ОБ'ЄМНИХ СПОРУД.

Переходимо за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: Зобразити частину вулиці або будинок 

(олівці, фломастери на вибір).

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

21.09.2022р. 7-а; 7-б;

     Тема уроку: МОНУМЕНТАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО.   

Отже, живопис – це один з видів образотворчого мистецтва, твори якого виконуються за допомогою фарб на пласкій поверхні (папір, картон, тканина, метал, дерево, скло, штукатурка тощо).
За практичним призначенням живопис поділяється на станковий, монументальний, декоративний, театрально-декораційний.
Монументальний живопис - це живописне зображення на внутрішніх або зовнішніх поверхнях архітектурних споруд. Зміст і образне вирішення композиції може бути самостійним, але вони не мають суперечити архітектурному стилеві споруди або інтер’єру, де знаходяться.
Монументальний живопис буває кількох видів: мозаїка, фреска, вітражі. В деякий джерелах сюди відносять ще й панно ( Декоративний малярський або скульптурний твір, призначений для оздоблення стіни чи стелі.
Мозаїка – це картини, які роблять зі шматочків різнокольорових твердих матеріалів (смальти, природного кольорового каміння, кераміки, скла) добре підігнаних одне до одного та закріплених цементом або спеціальною мастикою на стіні.
Фреска ( у перекладі з італійської мови означає «свіжий», «сирий») наноситься на сиру штукатурку за короткий проміжок часу, коли розчин ще не затвердів і добре всотує фарбу.
Вітраж – це сюжетна або орнаментальна композиція, виконана з шматочків прозорого кольорового скла, яку скріплювали свинцевим обрамленням.
Сьогодні ж ми зупинимося на такому виді монументального живопису як вітраж. І, можливо, практичне завдання, яке ви будете виконувати на уроці, знайде своє застосування в оформленні інтер’єру вашої кімнати чи квартири.

Коли були створені перші вітражі , сказати важко, хоч відомо, що мозаїки з невеликих пластинок кольорового скла були створені ще в Стародавньому Римі у храмах перших християн ( І ст. н.е. ) з літературних джерел відомо, що під час розкопок міст Помпеї і Геркуланума, які загинули в 79р. н.е. від виверження вулкана Везувію, знайдені кольорові фрагменти вітражів.
Застосування кольорового скла для прикрашання вікон храмів почалося з того часу, коли християнство визнали офіційною державною релігією у Римській імперії.
Вікна Софійського собору в Константинополі, який став столицею Візантії (330 р. н. е.), були засклені кольоровим склом. У Каїрі ( Єгипет) в мечетях збереглися орнаментальні віконні решітки, які служили для кольорових вітражів. В арабському мистецтві часів халіфату, яке склалося задовго до ісламу, також використовувалась віконна скляна мозаїка. Кольорове скло вставлялося у віконні ажури, які орнаментувалися дерев’яними переплетіннями. Цей метод узорчатих віконних решіток в країнах Середньої Азії та Сходу проіснував сотні років. У V – VI ст.. до н. е. мозаїкою з кольорового скла прикрашали вікна храмів у різних містах Галії, звідки це мистецтво і проникло в європейські країни.Історія вітражного мистецтва починається десь з романського періоду. Наприкінці Х ст. виник і розвинувся живопис на склі. Скляна мозаїка продовжувала існувати в поєднанні з живописом на склі, хоч відійшла на другий план як фонове доповнення.

З ХІ ст. на соборних вітражах, крім орнаментальних прикрас, почали з’являтися зображення святих. Фігурні зображення не займали всього віконного простору, а тільки його середину. Малюнки у вітражах примітивні, фігури святих дуже умовні, обличчя й інші деталі, написані соковитими контурами на локальних кольорових скельцях, трохи схематичні.      В ХІІ ст. з’явилися вікна з медальйонами. Фігури стають за розмірами менші, хоч будуються за канонами старих композицій. Центральні місця відводять зображенню сцен зі Святого Письма, а місце, що залишилося, займає рослинний орнамент. Вітражне мистецтво бере свій початок у далекому минулому. Тоді воно застосовувалось переважно в декоруванні культових споруд.
 З точки зору фізики скло являється собою "перехолоджену рідину" і в зв’язку з цим після виходу з плавленої печі не кристалізується, заливаючись абсолютно однорідною консистенцією. Ця властивість дозволяє всім видам скла - матовому, прозорому, білому і кольоровому - демонструвати унікальні можливості переломлення проходячого скрізь нього променів світла, надаючи ефекту блиску дорогоцінних каменів.
Шумери давні єгиптяни, Греки розробляли технології виробів із кольорового катаного скла. В Сирії була винайдена техніка гутного скла. Традиційна технологія виготовлення вітражів кінцевою сформувалась в ХІ ст..
Технологія виконання вітражу.
 Технологічна частина виконання вітражу включає підготовку картону у двох варіантах, закупка на визначення кольорових можливостей різного скла, нарізка і шліфування скла, розписування, випалювання, спаювання та монтування.
Картон — це пророблений рисунок натуральної величини, згідно розмірів вікон архітектурних споруд. Він виконується з розрахунком специфіки вітражної техніки, враховуючи всі габаритні розміри кольорів скла, арматури, розмірів їх переплетення. Головне — зберегти кріплення вітражної конструкції діленням на окремі секції. Розподільчі лінії вести так, щоб не порушити краси загальної композиції рисунка. Важливою частиною роботи над картоном є ділення рисунка на окремі частини скла, оправленого свинцевою арматурою. При тому не варто перенасичувати свинцевою сіткою, згущаючи її без особливої потреби. Щоб секція вітражу не прогнулася, з'єднання завжди повинні проходити через горизонтальні лінії арматури, залишаючи вертикальні, в міру можливого, нерозрізаними. Довгі частини арматури кріпляться зверху секціями.
Калькою визначають кількість стрічок арматури, її ширину, а також місце з'єднання окремих частин для виготовлення шаблонів. Інтервали між арматурою нумерують.
 Головним матеріалом для виготовлення вітражів є листове кольорове скло спеціальних сортів завтовшки 2—6 мм. Його виготовляють способом витягування. Скло буває пофарбоване в усій масі або тільки зверху, накладним способом. Використання численних відтінків кольорового скла заводського виготовлення, а також скла ручної прокатки й підфарбування відкриває перед художником-вітражистом великі можливості. А кольори вітражів викликають у глядача підвищений інтерес до сприймання сюжетних художніх композицій. Уся вітражна картина загалом збирається з кольорового скла, не виключаючи фігур і деталей. Фарбами пишуть оголені частини тіла — лице, руки, ступні ніг, вживаючи при тому рожеві або тілесні кольори. Для нанесення контурів, тіней, деталей орнаменту, волосся, використовують чорну або коричневу фарбу. Вітражні фарби у вигляді порошку розводять водою, старанно розтираючи їх на мармуровій плиті, щоб не залишилося жодної крупинки. Як звичайно, спочатку наносять чорною фарбою головні контури. Чорна або коричнева фарба наноситься густо, широко, тому що після сушіння й обпалення вона стає світлішою.
Подальшим важливим завданням є малювання людського тіла, колір якому надає рожева фарба, виготовлена на терпентині. Фарба накладається поверх матової поверхні рівномірним шаром і підсилюється більш густими і грубими шарами на обличчі, губах, ніздрях там, де це необхідно.
 Наступним етапом є виготовлення арматури на вітражів для якого використовують свинець, латунь, алюміній. Вітражі на свинцевій арматурі виконуються традиційною технікою, відомою з давніх-давен. Процес їх виготовлення охоплює чимало обов'язкових операцій, які починаються з ескізного проекту. Він являє собою загальну побудову композиції вітража згідно розмірів вікон архітектурного об'єкта храму. Як звичайно, ескіз виконується у зменшеному масштабі і передбачає рішення загальних колористичних, графічних і конструктивних завдань.

Для кращого засвоєня матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=serpl2PBw80

Домашнє завдання:

 Виконайте один із видів вітража.

Роботи приносити на перевірку, або скидати на вайбер. тел. 0965653581 Марина Григорівна.

 Урок закінчено. До нових зустрічей. Все буде УКРАЇНА.

14.09.2022р. 7-а; 7-б;

          Сьогодні ми попрацюємомо онлайн. 

Переход за посиланням і приєднуємось до конференції згідно з розкладом уроків.

https://meet.google.com/utd-bber-cbd

Домашнє завдання: намалювати замок або фортецю. Можна об'єднати намалювати фортецю біля замку. 

Зразок малюнку:

07.09.2022р. - 7а.; 08.09.2022р.  - 7б.

                                    Добрий день, діти! 

Вітаю вас на уроці образотворчого мистецтва! Розпочався новий навчальний рік. Я вас вітаю, та бажаю щоб в нашій країни настало покращення і ви розпочали  навчання без сирен і з чистим мирним небом над головою. Незважаючи на надзвичайно складну ситуацію у нашій країні ви повинні зберігати спокій і не панікувати. Пам'ятайте, що освіта - це теж зброя! То ж розпочнемо наш урок:

Для закріплення матеріалу продивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=O6fDo9Wr99c&ab_channel=MiroslavaNorba

Розділ 1. Мистецтво в нашому житті

Тема 1. Гармонія, простір та об’єм у мистецтві.

Людина завжди намагалася оточити себе речами, які, на її думку, були досконалими. З давніх-давен предмети вжитку, які, здавалося б, мали суто практичне призначення — зберігали воду і їжу, зігрівали, захищали, були зброєю, — демонстрували ще й потяг людини до краси. Але чому той чи інший предмет здається красивим?

В усі часи велися пошуки ідеалу краси. У Давній Греції виникло уявлення про те, що основою прекрасного є гармонія. Краса і гармонія стали важливими поняттями для сприйняття світу. Краса скульптури, картини, храму, мелодії, вірша — що між ними спільного? Що об’єднує уявлення про прекрасне для найрізноманітніших речей — від квітки до краси людського тіла? Якщо розглядати квітку зблизька, слухати музику, споглядати природний краєвид, можна відчути єдність і злагодженість, притаманні їм. Це і є гармонія.Отже, можна сказати, що гармонія — це співмірність частин і цілого, злиття різних частин в єдине органічне ціле.

З багатьох пропорцій, якими здавна користувалася людина, створюючи гармонійні твори, існує одна-єдина — золота пропорція, або ще одна її назва — золотий переріз. Золотий переріз — це такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, за якого довжина всього відрізка відноситься до більшої частини так, як більша частина до меншої. 

Вважають, що поняття золотої пропорції ввів у вжиток Піфагор, давньогрецький філософ і математик. Припускають, що Піфагор свої знання золотого перерізу запозичив у давніх єгиптян і вавилонян. Так, пропорції піраміди Хеопса, храмів, декору, прикрас свідчать про те, що єгиптяни користувалися співвідношенням золотого перерізу.Знали про нього і давні греки. У фасаді давньогрецького храму Парфенон наявні пропорції золотого перерізу. Під час його розкопок знайдено циркулі — вимірювальні прилади, що теж мають ті самі пропорції, якими користувалися античні архітектори і скульптори.

Цікавість до золотого перерізу знову виникла в епоху Відродження. Італійський ченець-математик Лука Пачолі навіть написав книгу «Божественна пропорція», ілюстрації до якої виконав, імовірно, Леонардо да Вінчі.

Людство знає багато прикладів золотої пропорції в природі: пропорції між довжиною гілок і висотою дерева, пропорції пташиного яйця, листка дерева. Спіраль мушлі також має цю пропорцію. Навіть розташування планет у Сонячній системі підпорядковане тому самому принципу.Золотий переріз — одна із загадок будови Всесвіту. Підтвердження його повсюдної дії ми бачимо в живій природі, архітектурі, живопису, скульптурі, геометрії, алгебрі. Люди інтуїтивно віддають перевагу речам пропорційним, ніби вони допомагають їм гармонійно почуватися в навколишньому середовищі, відчувати себе частиною Всесвіту.

• 1. Які приклади золотої пропорції в навколишньому світі ви помітили?
• 2. Що таке гармонія? Де ви її відчуваєте в повсякденному житті?
• 3. Спостерігаючи в музеї або на відкритому просторі твори скульптури, архітектури, чи помітили ви в них золоту пропорцію?

1. Намалюйте з натури квітку. Які в неї пропорції?

2. Намалюйте з натури кленовий листок і порівняйте його пропорції з фотографією гіпсового рельєфу. Чи простежуються пропорції золотого перерізу в пропорціях листка?

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

Варто обрати для майбутньої роботи формат — прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, скомпонуйте зображення.

в

Дякую за увагу.

 Мирного неба над головою. Все буде Україна.

03.06.2022.

Доброго дня!

Тема уроку: Систематизація і узагальнення знань.

Відео :

https://www.youtube.com/watch?v=lcyaFPi9dOU&ab_channel=%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0

Мисте́цтво — галузь людської культури, в якій за допомогою знаків через конкретні о́брази світу виражаються його узагальнені сенси^[1]. Зазвичай поділяється на літературу, образотворче мистецтво, декоративно-ужиткове, сценічне, музику та архітектуру^[2].

В широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність

слово мистецтво (як і біл. мастацтва) вважається запозиченням зі ст.-пол. misterstwo (від mistrz), що походить од нім. meister (майстер), котре виводиться з лат. magister (навчитель, начальник), утвореного шляхом поєднання слів magis («великий») та histor («знавець», «умілець», згодом — «актор»)^[4]. Створення слова приписують редакторам часопису «Основа», або Олені Пчілці.

У багатьох слов'янських мовах термін пов'язаний зі словами «умілець», «вміння», зокрема чеськ. umění та серб. um(j)etnost. Рос. искусство походить від запозиченого за часів християнізації ст.-болг. искоусъ («випробування», «спокуса»)^[5] і є історичним свідченням настороженого ставлення православної церкви до художньої творчості.^[4] У західноєвропейських мовах використовуються переважно слова латинського походження — фр. та англ. art або ісп. та іт. arte. Відповідником лат. ars в грецькій мові є слово τέχνη, яке спершу означало узагальнено мистецтва, науку, вміння або ремесла. Цей корінь запозичено багатьма мовами, зокрема й українською для таких слів, як техніка.У найзагальнішому значенні мистецтвом називають майстерність, застосування та результат якої приносять естетичне задоволення. Енциклопедія Британіка дає таке визначення: «Спосіб експресії, що використовує майстерність чи уяву для створення естетичних об'єктів, ситуації або дій, якими можна поділитись з іншими людьми»^[2].Таким чином, головним критерієм визнання діяльності чи її результатів мистецтвом є здатність викликати відгук в інших людей^[6].

Два головних підходи до визначень мистецтва: договірний і естетичний. За договірним, ставлення до дечого як мистецтва зумовлюється суспільним договором, традицією, але не якими-небудь незмінними властивостями людини чи довкілля. Тільки спираючись на попередні закріплені в суспільній свідомості уявлення чи думку авторитетів можна стверджувати що є естетичне, а що ні, а отже і що є мистецтвом. Натомість естетичний підхід ґрунтується на ідеї, що естетичним, а отже і мистецьким, є все те, в чому форма відповідає змісту чи певним універсальним, незалежним від людини законам. Традиція чи думка авторитетів не задають рамок естетичного, а лише вказують до яких областей культури поняття естетичного може застосовуватись^[7][8].

Дослідження про власне концепції мистецтва надзвичайно різноманітні. За словами Теодора Адорно: «У наш час вважається загальновизнаним, що з усього, що так чи інакше стосується мистецтва, ніщо більше не може вважатися загальновизнаним».^[9]

Платон розумів мистецтво як наслідування (мімезис) дійсності, тому будь-яке зображення поступається зображуваному. Твори мистецтва більш чи менш точно повторюють форму, але не зміст, який осягається не чуттями, а розумом. Арістотель дотримувався схожої думки, проте вбачав у мімезисі здатність до пізнання. На його погляд, естетичним є те, що виражається мірою, числом, пропорціями. Тому інтелектуальна діяльність завжди залучається до художньої; в мистецтві відбувається впізнавання вищої досконалості, що приносить радість. За Іммануїлом Кантом, мистецтво — це вид репрезентації, спрямованої на саму себе, що спонукає культивувати розумові сили та дружнє спілкування. Фрідріх Гегель розумів мистецтво як чуттєве вираження абсолютної істини. На противагу Платону, Гегель вважав, що художня краса перевершує природну, позаяк створюється для вираження вищої істини, прихованої за чуттєвим досвідом^[7].

Позитивістська філософія XIX ст. і гегельянська естетика затвердили уявлення про мистецтво як віддзеркалення дійсності. Натомість романтичні уявлення поширили погляд на мистецтво як протилежність дійсності. Визначення й оцінка мистецтва як явища була і залишається предметом дискусій. Впродовж своєї довгої історії поняття мистецтва з дуже широкого, але точно окресленого значення звузило свій обсяг, однак і його межі розмилися.

Визначальною характеристикою мистецтво є те, що воно послуговується знаками речей, істот, явищ конкретної дійсності, поєднаними з певними узагальненими сенсами. Такі знаки називаються художніми образами. Кожен художній образ поєднує той чи той фрагмент дійсності з універсальними значеннями. Таким чином, мистецтво ніколи не копіює дійсність цілком, а лише більшою чи меншою мірою наслідує її, натомість додаючи суто людських характеристик тому, що зображає^[1]. Хосе Ортега-і-Гассет стверджував, що «ремесло художника саме в тому і полягає, щоб, узявши крихітний шматочок реальності: який-небудь пейзаж, якусь фігуру, якісь звуки, якісь слова — примусити їх виражати увесь інший світ»^[11].

Через мистецтво відбувається комунікація крізь час і простір, відтворення світогляду різних культур і епох^[1]. Твори мистецтва можуть не лише не втрачати своєї художньої цінності з роками, а й навпаки, набувати ще більшої, позаяк наповнені символами, здатними набувати нових значень. У зв'язку з цим Михайло Бахтін писав, що художні твори «живуть у віках, тобто, протягом значного часу, і часто (а визначні твори — завжди) інтенсивнішим і повнішим життям, ніж у своїй сучасності»^[12]. Мистецтво в усіх своїх формах так чи інакше створюється людиною для людини^[13], а художньо-творча діяльність конкретної особи має підґрунтя в історико-культурному досвіді людства^[14].

За словами Юрія Лотмана, мистецтво створює додатковий шар реальності, в якому надає людині більше свободи. Мистецтво дозволяє експериментувати, зображати не лише дещо складно реалізоване чи заборонене, а й іще неіснуюче чи неможливе. Область мистецтва через свою знаково-символічну природу завжди включає почуття відстороненості, а це неминуче вводить механізм етичної оцінки^[10]. Деякі дослідники зближують мистецтво з діяльністю тварин, таких як бджоли, терміти чи птахи, що створюють геометрично правильні об'єкти на кшталт стільників, гнізд, або видають гарний для людини спів, наслідують звуки, рухи. Однак, така діяльність зумовлена інстинктом, тоді як мистецтво створюється як вияв свободи. Тож мистецтво притаманне суто людині^[15].

Мистецтво має такі головні категорії: засоби (медіа, посередник), жанр, стиль, форма та зміст^[48].

Засоби — це матеріали й інструменти, за допомогою яких автор твору виражає свій задум у доступній іншим людям формі. Так, живописна картина може мати посередниками між автором і глядачами фарбу, полотно та пензель. Художня книга — папір, фарбу та друкарський верстат. В інсталяції посередниками можуть слугувати підручні матеріали. У відеоарті — монітори, проєктори та комп'ютери тощо^[49].

Жанр визначається як форма або тип комунікації між автором твору та його сприймачами^[50], що має усталені, повторювані формальні та змістові ознаки^[51]. Критерії виділення жанру можуть бути стилістичними, естетичними, риторичними, комунікативними чи функціональними^[52]. З огляду на це той самий твір може належати до декількох жанрів одночасно і мати піджанри, визначені другорядними ознаками. Наприклад, у кіно є жанри: комедія, мелодрама, детектив, хроніка, історична драма та т. ін. В літературі це: епопея, роман, повість, новела — в епосі; ліричний вірш, ода, елегія, пісня, послання — у ліриці; трагедія, комедія, драма — у драматичній літературі. У скульптурі поділу на жанри майже не існує, його замінює цільове призначення твору, таке як пам'ятник, надгробок, рельєф. З часом жанри змінюються, поєднуються, виникають нові^[51].

Стиль являє собою сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми. Наприклад, готичний стиль в архітектурі характеризується стрілчастими арками та склепіннями^[53].

Оркестр із хором виконує твір у формі мелодії

Форма — це складові елементи художнього твору, незалежні від закладеного автором значення чи їхнього тлумачення. Форма охоплює методи виконання твору і його фізичний склад (колір, контур, розмір, носій, мелодія, простір, фактура, світлота). Вона може спиратися на принципи візуального дизайну, такі як розташування елементів, їхній баланс, контраст, акцент, гармонія, пропорція, групування та ритм^[54].

Зміст — це відображені в творі за допомогою знаків елементи дійсності. Знаки можуть як очевидно вказувати на речі чи явища, так і потребувати певного досвіду для їх розуміння. Первинний зміст складають буквальні значення, котрі являють собою впізнавані образи. До вторинного змісту належать значення, що стоять за первинним і розкриваються через алегорію, атрибути, персоніфікацію, символ, метонімію, синекдохію, іронію, пародію. Третинний зміст містить значення, що слідують з контексту — обставин, за яких художній твір був створений, представляється аудиторії чи інтерпретується

Дякую за увагу.

 Мирного неба над головою. Все буде Україна.

27.05.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

                            

             Футуристичний дизайн. Погляд  в майбутнє.

Відео :

https://www.youtube.com/watch?v=1So2nu_gPqM

https://youtu.be/3zfFn0PjX4k

Будинок майбутнього… Місто майбутнього…Яким чином вони будуть розвиватися? Найчастіше про це думають архітектори. Технічна вигадка, своєрідність, містобудівне винахідництво архітекторів – футурологів ( «футурум» - майбутнє) буквально не знають меж фантазії. Єдине світове місто, міста – мости, перекинуті над протоками, що розділяють континенти й острови, міста – кратери, гори – лабіринти, підводні та плаваючі поселення та жилі штучні супутники Землі… - неможливо перелічити все різноманіття їх проектів. 94-річний футуролог з Флориди Жак Фреско пропонує людям всієї Землі відмовитися від грошей, урядів, бізнесменів і рекламних агентів, та стати мешканцем ідеального життя в ідеальних містах за його проектами. Архітектор і промисловий дизайнер, виробничий інженер і винахідник, соціолог і футуролог - все в одній особі. І у всьому самоучка. Жак Фреско дивиться в наше спільне майбутнє і бачить там тільки гарне. В абсолютно ідилічному майбутньому Фреско немає бідних і немає багатих, усі рівні, живуть в одному світі без кордонів і ніщо не затьмарює їхнього існування. Якщо робота, то тільки та, що приносить радість, і на благо всього людства. Земна куля - спільний дім для всіх, затишний і куди більш комфортабельний, ніж зараз. Працювати в Нью-Йорку, а ввечері на швидкісному підземному експресі (6500 км / ч) повертатися до Києва. За квиток не платити ні копійки. Жити в хмарочосі посеред океану і не платити за оренду. А можна взагалі не працювати і хоч до старості вчитися у найкращих університетах світу. За даними статистики, 50% людей у світі - жителі міст. Можливо, ця цифра буде збільшуватися рік від року, а може бути ... міста почнуть зникати з лиця планети! Принаймні, такий варіант розвитку подій не виключає футуролог Данила Медведєв. То якими ж вони будуть - мегаполіси майбутнього? На цей рахунок у Данила прогнози, практично, фантастичні: «Найбільші міста планети будуть більше пов'язані один з одним, ніж з власними країнами. Глобальні мегаполіси (так званий клуб елітарних міст) будуть центрами інновацій, розваг, туризму і просто людського спілкування». Ці «столиці світу» будуть пропонувати не товари і навіть не послуги, а спосіб життя. Вони розділять між собою обов'язки: попрацювавши у фінансовій столиці, людина зможе підлікуватися в медичній, а на вихідні виїхати в театральну. Власні квартири в таких містах стануть пережитком минулого. Динамічні і мобільні професіонали будуть часто і легко переїжджати з місця на місце. Різниця - інший район або інший континент - для них зникне. Ті ж, кого не влаштує неймовірний темп життя нових надміст, зможуть перебратися в невеликі поселення. У них збережеться звичний спосіб життя, але повністю зміниться технічне забезпечення. Будинки будуть оснащені сонячними і вітряними генераторами, а машини - їздити на біопаливі, зробленому зі сміття. У будинках буде панувати розумна техніка. Розвиток віртуальної реальності дозволить більшості людей працювати дистанційно. Промисловість, навколо якої колись і виникли наші мегаполіси, більше не гратиме у житті міст ніякої ролі. Десь на Землі залишаться заводи і фабрики, але оскільки працювати там будуть тільки роботи, то мало хто буде навіть знати, де вони розташовані. Роботи заповнять і вулиці міст. Пробки зникнуть: «По-перше, літаючі автомобілі вже на підході. Дослідні зразки існують, і, думаю, приблизно через десять років ми побачимо перші летомобілі. Також, за прогнозами Данила, вулиці будуть забудовані будинками-трансформерами: «Перетворення будівлі з університету в офіс, а з театру - в житло дозволить задовольняти швидкозростаючі і часто мінливі потреби жителів». 2 учень. Один з таких проектів представив недавно болгарський архітектор Цветан Тошка (TsvetanToshkov). За його задумом у містах майбутнього повинні піднестися до неба величезні міста-квіти з великою кількістю сонячного світла і зеленню.

Дякую за увагу.

 Мирного неба над головою. Все буде Україна.

19.05.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

                            Країна фестивалів.

Відео :

https://www.youtube.com/watch?v=KP7S5r5r534&ab_channel=%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0

Фестиваль (фр. festival та лат. festivus — святковий, веселий) — масове святкове дійство, що включає огляд чи демонстрацію досягнень у певних видах мистецтва; вид подієвих туристичних ресурсів. Найперший відбувся  у Великобританії у 18 ст.: там започаткували саме музичний фестиваль.
    У 1952 році була заснована Європейська асоціація фестивалів (EFA), яка на сьогодні об’єднує понад 100 мистецьких фестивалів з понад 40 країн Європи. На сьогодні глибоких та всебічних аналітичних досліджень про фестивальний рух в Україні, на жаль, немає, та й актуальної статистики бракує. Згідно неофіційних даних, в Україні діють понад 1000 фестивалів, пов’язаних з мистецтвом і культурою, яка ж загальна кількість усіх фестивалів, невідомо. Так само невідомо, яка пропорція фестивалів, що ініційовані й підтримуються владою на різних рівнях, які незалежні, які мають комерційнеспрямування.     Відомі вам фестивалі «Таврійські ігри», «Червона рута», «Мюзикл-фест», фольклорні фестивалі, етнофестивалі майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Етнографічний фестиваль гончарства

    Україна здавна вважається однією з найбільших гончарних держав світу. Національний фестиваль гончарства на Полтавщині – це своєрідний спосіб не лише збереження національної ідентичності українців, а й творчого розвитку і популяризації національних мистецьких традицій. Тут минуле тісно переплітається з теперішнім, і поряд з класичними майстер-класами гончарного мистецтва на гостей чекає фестиваль-конкурс гончарського бодіпейнтингу, що являє собою мистецтво розпису тіла глиною.

Історичний фестиваль “Середньовічний Хотин”

    Наймасштабніший в Україні історичний фестиваль “Середньовічний Хотин” об’єднував  любителів історичної реконструкції з України, Росії, Білорусії, Молдови і Татарстану. За звання кращого у різних номінаціях змагалися понад 300 учасників.

    Серцем фестивлю є лицарські бої, які проходять під відкритим небом на спеціально підготовленому ристалищі. А надзвичайної видовищності фестивалю додає джостінг (коли два вершники зближаються в галопі і завдають ударів списами по щитам один одного).

Однією з головних ознак сучасного культурного простору України є надзвичайно швидке поширення фестивального руху, що, починаючи з 1990-років, охопив практично всі міста та навіть села. Фестивалі як форма існування музичного мистецтва (альтернативна до сезонних концертів) утворили свого роду календар новітніх українських свят.

 Здатність «зупинити» зображувану мить і зробити її глибоко змістовною притаманна і творам скульптури корисність – форма предмета – зовнішні показники корисності виробу; надійність – міцність, довговічність; максимальне пристосування предмета до людини; простота виготовлення (серійність); краса.Тож речі, які нас приваблюють не тільки зручністю, а й красою, елегантністю, створюються руками художника-дизайнера. Він повинен бути не лише художником, але й психологом, інженером.

 За часів королів та лицарів виготовлення кубків призначалося для того, що б з них пили.  Однак у наші дні все кардинально змінилося, і тепер - це елемент нагородження за досягнення в якій-небудь сфері. Виготовлення кубків з кожним днем набирає все більших обертів, так стали з'являтися нові форми і використовуватися різні матеріали. Однак при будь-якому виробництві кубків в обов'язковому порядку присутні стандартні елементи

Виготовлення нагород бере свій початок ще від древніх римлян. У наш час вони багато в чому вдосконалилися і тепер поняття «нагорода» - це який-небудь предмет, який видається в честь перемоги, заохочення чи досягнення. Застосовують призи, кубки…

Творче практичне завдання Розробити ескіз головної нагороди фестивалю кубку, пам’ятної статуетки.

Скульптор починає роботу з виготовлення ескізу, невеликого за розміром твору, у якому передає свій задум.

  Ескіз  виконується з глини, пластиліну, іноді з воску. Знайшовши загальну композицію, автор відтворює ескіз більшого розміру з м'якого матеріалу.

Виготовлення кубків

    Кубки складаються з декількох, так би мовити стандартних елементів - це, найголовніший елемент - чаша, не менш важливий - ніжка та, звичайно ж, постамент.     Чаші у кубках відрізняються своєю рельєфністю й візерунками, а також своїм діаметром, іноді на чаші присутні крила. Ніжки відрізняються своїми формами і вигинами, іноді в ніжці можуть бути присутніми додаткові елементи. Крім цього ніжка має різну висоту. Так, кубок одного виду має, як правило, ніжки трьох різних розмірів, які відповідають по своїй висоті займаному місцю переможця. Кубки відрізняються, за формою, за матеріалами (пластмаса, дерево, камінь, скло). При бажанні, дозволено здійснити і з таких дорогих металів як мідь, срібло і навіть золото.

 В окремих випадках у комплектації кубків може використовуватися кришка, яка розташовується на чаші. У виготовленні кубків використовуються різні матеріали, як недорогі, так і дорогі.  

Дякую за увагу.

 Мирного неба над головою. Все буде Україна.

13.05.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

                            Дизайн інтер'єру

Відео : https://www.youtube.com/watch?v=Bd2REKaPs4g

Дизайн та інтер’єр Дизайн (англ. - проектувати, конструювати; проект, план, рисунок) - художнє конструювання зручних і красивих предметів на основі наукових і естетичних даних. Інтер'єр (фран. - внутрішній) - відносно замкнений, організований у функціонально-естетичному відношенні простір в середині будівлі. Складається з приміщення (стін, підлоги, стелі чи склепіння) та обладнання (меблів, картин, килимів, освітлювальних приладів тощо). Інтер'єр є синтезом різних видів мистецтва, підпорядкованих архітектурі будівлі. Його характер змінюється відповідно до зміни архітектурного стилю. Щоб зробити інтер'єр радісним, затишним, індивідуальним, потрібен талант і велика праця художника- дизайнера.

Словничок на допомогу Інтер'єр — це функціонально та естетично облаштований внутрішній простір будівлі (оздоблення стін, стелі, підлоги, наявність меблів, особливості освітлення тощо). Оздоблення приміщення об'єднує в собі елементи для повсякденного життя та декоративні елементи, що прикрашають побут людини: килими, посуд, квіти, картини тощо. Під час оформлення житла особлива увага приділяється трьом основним чинникам: — функціональність, коли житло відповідає нормальним умовам проживання (кімната має певне призначення, зручно розміщені меблі); — гігієнічність: звукоізоляція, повітрообмін, теплозахисні якості, робота санітарно-гігієнічного устаткування і т. ін.; — естетичність, тобто гармонійність речей і простору, їх цілісність. Композиція інтер'єру — це особливе розташування і співвідношення його складових: меблів, світильників, побутового обладнання.

Дякую за увагу.

 Мирного неба над головою. Все буде Україна.

29.04.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

Ландшафтний дизайн як засіб організації середовища

Відео : https://www.youtube.com/watch?v=g90IMaxivTY&ab_channel=%D0%A9%D0%BE%3F%D0%94%D0%B5%3F%D0%иAF%D0%BA%3F%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%89%D0%BE%3F%D0%A7%D0%BE%D0%BC%D1%83%3Fт

Людина, як відомо, є частиною природи. А в прадавні часи ще й надзвичайно залежала від примх погоди, кліматичних і географічних умов проживання. Тому, організовуючи свій побут, наші предки змушені були рахуватися із середовищем, в якому їм доводилося перебувати. Часи змінювалися. Людина розвивала знаряддя праці, а це, в свою чергу, допомагало змінювати умови життя: комфорт і затишок приходив до людських осель. Високий рівень ведення господарства надав можливість дедалі менше залежати від природного чинника. Тоді природа ще панувала над людиною. Однак людство розуміло необхідність її краси, морального та духовного спокою і благополуччя, навіть здоров’я при тісному контакті з нею.

Вже у стародавньому світі були відомі легендарні висячі сади Семіраміди у прадавньому Вавилоні, сади Стародавнього Риму з водоймами та фонтанами серед зелені внутрішніх двориків, сади Стародавнього Китаю та Японії з їх поклонінням природі. Ще з тих часів продовжуються традиції намагання людини узгодити своє життя із красою навколишнього світу.

Середньовіччя відоме цілими каскадами садово-паркових пам’яток. Насамперед це створення зон для відпочинку, прогулянок, влаштування ігор, забав тощо, які відбувалися просто неба і вимагали відповідної організації естетичного середовища.

Із бурхливим розвитком міст і промисловості у людини виникла потреба у тіснішому спілкуванні з природою. Так, у середині ХІХ ст. сформувався рукотворний ландшафт, або ландшафтне мистецтво. Своїми функціями воно суттєво відрізнялося від традиційних садів, парків і вимагало певного просторово-художнього рішення. Під час оформлення ландшафтів брали за основу традиції садово-паркового мистецтва. Водночас формувалися планувальні прийоми, які відповідали вимогам часу, з’явилися нові категорії озеленених територій — сквери, бульвари, громадські парки, лісопарки.

Таким чином, садово-паркове мистецтво стало прародичем ландшафтного дизайну та основою для подальшого його розвитку.

Ландшафтний дизайн — вид дизайнерської діяльності, завданням якої є об’ємно-просторова організація території за допомогою компонентів природного ландшафту, скульптур та архітектурних споруд.

В Європі склалися два напрями ландшафтного дизайну. Один із них — англійський парк: він вільно вписується в уже існуюче природне середовище або реконструює і відтворює його. Інший — французький парк, він сформований за рахунок геометрично вивіреного плану дизайнера.

Для англійського садоустрою притаманною є художня та функціональна єдність природного середовища та архітектурних споруд. Французький підхід заснований на раціональному, математично виваженому підході, коли композиція парків має чіткий план і виглядає як величезний геометричний орнамент, створений із зелених насаджень. Типовим прикладом французького паркового мистецтва, що набуло розвитку в багатьох європейських країнах, є палацово-парковий ансамбль Версаль.

Традиції ландшафтного дизайну в країнах Сходу зовсім інші. Тут головним є глибоке філософсько-поетичне усвідомлення ролі природи в житті людини. У країнах Сходу дизайнери, створюючи парк або сад, намагалися підкреслити його природність, адже саме в цьому вони вбачали особливу виразність. Природність лише підкреслювали альтанки, будиночки для чайних церемоній, місточки й арки.

Закріплюємо тему. Дякую за увагу.

 Мирного неба над головою. Все буде Україна.

15.04.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

 

Створюємо власний імідж.

Відео : https://www.youtube.com/watch?v=usB3mPtQNZI&ab_channel=%D0%A9%D0%BE%3F%D0%94%D0%B5%3F%D0%AF%D0%BA%3F%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%89%D0%BE%3F%D0%A7%D0%BE%D0%BC%D1%83%3F

Особистий імідж — це ваш образ. Ви не можете не мати іміджу. Хочете ви цього чи ні, оточуючі бачать те, що ви вибрали, щоб показати їм... Те, як ви йдете, сидите чи говорите є результатом навчання, темпераменту та умов. Те, як ви одягаєтесь, є результатом вашого вибору.

Тема: Створюємо власний імідж.

Стиль і фасон костюма, колірна гама, малюнок тканини, дизайн аксесуарів – мова,

якої ми вчимося з дитинства та якою розмовляємо з оточуючими. Грамотний імідж –

це вміння говорити мовою одягу так, щоб вас почули і зрозуміли .

Надзвичайно популярне в наші дні слово «імідж» (англ. image, з лат. imago – образ,

вигляд) означає цілеспрямовано сформований образ, покликаний надати емоційно-

психологічного впливу. Імідж – це «візитівка», що створюється нами для інших, те

враження, на яке ми очікуємо від оточуючих.

Дякую за увагу. Мирного неба над головою. Все буде Україна.

08.04.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

 

Зачіска - краса і стиль, що створює дизайнер.

Відео: 

https://www.youtube.com/watch?v=ag9iXJunTTU&ab_channel=%D0%A9%D0%BE%3F%D0%94%D0%B5%3F%D0%AF%D0%BA%3F%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%89%D0%BE%3F%D0%A7%D0%BE%D0%BC%D1%83%3F 

Певно, не існує у світі людини, якій би було байдуже, яке враження вона справляє на друзів, знайомих та незнайомих людей. Всі ми, так чи інакше, намагаємося сподобатися оточуючим. Як відомо, перше враження не можна справити двічі. Тому, побачивши людину вперше, навіть мигцем, основну інформацію про неї ми вже отримали, тож потім дуже важко її змінити, принаймні до тих пір, поки не пізнаємо людину ближче.

У сучасному динамічному, складному світі не завжди є час для того, щоб ближче пізнавати людей. Тому важливо пам’ятати, що нас «зустрічають по одежі», тобто із нашого зовнішнього вигляду роблять висновки про наші особисті якості, характер, звички та уподобання. Однак значення має не тільки наш одяг, а й інші важливі деталі зовнішнього вигляду. А такою найбільш помітною деталлю є, звичайно, зачіска.

Роль зачіски у формуванні індивідуального образу кожного з нас украй важлива. Гарна зачіска здатна не лише приховати недоліки обличчя чи підкреслити його достоїнства, а й докорінно змінити звичний вигляд людини. Дуже важливо, щоб зачіска пасувала формі обличчя, макіяжу, а також відповідала сучасним модним тенденціям. Різноманітність стилів зачісок дає можливість будь-якій людині створити власний образ, який відображає внутрішнє світовідчуття і надає неповторного вигляду.

Всі стилі в зачісках можна умовно поділити на дві групи — це зачіски на щодень і святкові. Зачіски на щодень повинні створюватися достатньо легко і в них можна вносити деякі зміни навіть протягом дня. Однак треба пам’ятати, що саме такі зачіски формують стиль та неповторний вигляд кожного. Зачіски для свят складніші, тому зазвичай їхнє створення вимагає допомоги дизайнера, що працює з волоссям, — перукаря.

Стилів у зачісках існує безліч, вони створюються залежно від віку, статі, життєвих уподобань і захоплень кожного з нас.

01.04.2022.

Доброго дня!

Тема уроку: 

Стиль -забаганка дизайнера чи поклик душі

https://www.youtube.com/watch?v=7N_EjT0-kiM

Сучасні модельєри — люди, які творять моду, намагаються працювати так, щоб одяг, придуманий ними, завжди мав власне, неповторне обличчя і відрізнявся виразною стильністю.

Слово «стиль» (з грец. stylus — паличка) — сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, які склалися в процесі творчої діяльності митця або у певного народу в певний історичний період. У стилі завжди відбуваються короткочасні зміни, які називають модою. Слово «мода» у перекладі з французької означає «міра, образ». Мода завжди відігравала значну роль у розвитку й формуванні одягу різних видів.

Сучасна мода допускає поєднання найрізноманітніших стильових ознак. Єдина умова — відчуття міри.

Вважають, що мода зародилась у ХІІ - ХІІІ ст. Її центром була та залишається столиця Франції — Париж. Кожна епоха має свій стиль, форму та традиційний вигляд вбрання. Чимало зробила для розвитку мистецтва костюма ХХ ст. Габріель Шанель — видатний художник-модельєр. Головним принципом її творчості стало спрощення форми одягу.

Повсякденні костюми Шанель приваблювали не лише професійною майстерністю, а й точністю пропорцій, зручністю форми, художнім смаком, простотою і чіткістю ліній. Костюм Шанель вирізнявся елегантністю та декоративністю. Саме тоді з’явилося гасло «Все є і нічого зайвого!».

Кожна людина прагне одягатися стильно, модно, красиво. В наш час рідко хто суворо дотримується одного стилю в одязі. Реалії життя не надають такої можливості. Але на роботу в офіс, до школи не одягнеш вечірнє плаття, або на офіційний прийом не з’явишся у подертих джинсах і майці. Давайте здійснимо маленький екскурс у непростий світ стилю.

У сучасному світі прийнято вирізняти чотири основні стилі: класичний, романтичний, спортивний та фольклорний, кожен з яких має свої особливі різновиди.

Класичний стиль (консервативний) — це стримана простота в лініях, лаконічність. Речі цього стилю приваблюють своєю високою якістю і добротністю матеріалів. Переважає ахроматична колірна гама або пастельні відтінки. Це вкрай неемоційний стиль, все в ньому дуже помірне.

25.03.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:  Монограма — літери, що говорять про тебе.

Уяви, що ініціали твого імені, написані на папері, раптом оживають... Лінії літер то потовщуються, то тоншають, вони стають довшими, переплітаються, мов змії, звиваються на папері, згинаючись і закручуючись у химерні знаки... Нарешті, стомлені цим дивовижним танцем, вони застигають у нерухомості... Ти з хвилюванням нахиляєшся над папером і бачиш, як твоє ім’я сплелося в незвичайний витончений візерунок — монограму. Вона ще приховує у собі відбиток таємничості, руху і магічним чином притягує до себе погляд...

Поняття «монограма» прийшло до нас із грецької мови й означає «проста лінія».

Монограма — це будь-яке зображення, намальоване однією лінією. Пізніше слово «монограма» набуло іншого значення — знак, складений з переплетених між собою початкових літер імені та прізвища власника або скорочення від його повного імені.

У минулому монограма заміняла особистий підпис володарів. Королі й інші знатні персони використовували монограми на особистих печатках для скріплення документів. Власні монограми в минулому красувалися на королівських палацах, будинках дворян та аристократів. Ідея застосування монограми набула широкої популярності. Монограми бачимо на полотнах художників, виробах скульпторів і граверів та інших авторських роботах. До речі, в середні віки традиція дарувати своєму коханому (або коханій) носовичок з вишитими ініціалами була виявом вдячності та найніжніших почуттів. На жаль, цей ритуал освідчення в коханні зник у наш час. А даремно. Бо ж стільки романтики й ентузіазму в цій традиції!

Ще й сьогодні особисті монограми можна побачити вишитими на білизні, скатертинах і серветках, їх гравіюють на перснях, виготовляють у вигляді ювелірних прикрас та оберегів, вишивають на краватках і ділових костюмах. Оригінальний підпис-монограма привертає увагу і виділяється своєю нестандартністю.

На перший погляд, намалювати монограму достатньо просто, однак це не так. Уся краса монограми — в її простоті, гармонійності та довершеності. Створення такої монограми — непросте завдання, воно вимагає від художника великого досвіду і натхнення. Адже створена монограма має ще й відображати характер особистості її власника, бути лаконічною (жодної зайвої лінії) і водночас тішити око своєю гармонійністю.

Важливо також знати, яким шрифтом її виконувати. Це залежить від того, хто головний герой цієї монограми. Наприклад, друковані літери призначені для чоловіків, каліграфічні — тільки для жінок, прописні похилі — для жінок і подружніх пар.

За всіма правилами, монограма має складатися з трьох літер: з перших букв імені, прізвища та по батькові. Але в сучасній інтерпретації ми можемо змінювати послідовність літер, виходячи з того, як прийнято звертатися: ім’я, по батькові, прізвище. Або ж зовсім опустити букву по батькові. Для жінок букви імені та по батькові повинні бути маленькими, а літера прізвища — великою і по центру. Той самий принцип і для чоловіків, тільки всі букви мають бути великими. Для подружніх пар правило таке: першою йде літера імені дружини, вона маленька, потім літера прізвища — велика, а потім — літера імені чоловіка, так само маленька.

Монограми можуть бути як прості, що складаються з окремих літер, так і такі, що складаються з букв, переплетених між собою.

Якщо в монограмі є кілька літер, то ця монограма призначена для офіційного використання. Якщо одна буква — для неофіційного.

У наш час багато що змінилося і спростилося, тому з’явилася можливість виконувати все в будь-якому стилі, навіть у найхимернішому. Так, як тобі до вподоби, а не за установленими правилами.

Існує величезна різноманітність шрифтів, які використовуються для монограм. Як і раніше, популярні традиційні шрифти із зарубками, але використовують також шрифти і без них. Поширеними є шрифти з безліччю прикрас у вигляді квітів, листочків, ягід. Ну і, звичайно ж, варто згадати вигадливі каліграфічні шрифти. В одній багатобуквеній монограмі можуть бути використані шрифти різних типів, що робиться навмисно для відображення індивідуальності людини.

1. Монограма італійського художника епохи Відродження Леонардо да Вінчі

2. Монограма французького герцога, кардинала Католицької церкви, міністра Франції кардинала Рішельє

3. Монограма італійського художника епохи Відродження Мікеланджело Буанарротті

У наш час нерідко жіночі монограми складаються лише з першої літери (ініціал імені або прізвища), а чоловічі, як і раніше, — з трьох. Якщо робити монограму з трьох літер однакового розміру, то порядок наступності букв у ній уже змінюється порівняно з традиційним: ім’я, по батькові, прізвище.

Можливі персональні монограми із двох букв (ініціали імені та прізвища).

Монограми часто вписують в яку-небудь геометричну форму: коло, овал, ромб тощо. Можливе також використання вінків із квітів, щитів, корон різних видів.

У відкритому доступі в мережі Інтернет давно вже є колекції малюнків старовинних монограм, які можна брати за основу, щоб за їхнім зразком робити щось самостійно. Достатньо буде лише дотримуватися описаних правил.

4. Монограма французького воєначальника Генріха де Лорена Д’Аркура і Арманьяка

5. Монограма французького філософа Мішеля де Монтеня

6. Монограма королеви Франції Анни Австрійської

Друзі! Подивіться на монограми людей минулого та наших з вами сучасників. За цими чарівними літерами — різні характери і долі. Кожна з цих монограм відображає неповторну людську індивідуальність. Пропоную розробити ескіз власної монограми, скориставшись порадами, поданими в підручнику. Пам’ятайте, що такий буквений малюнок належить до графічного дизайну, а отже, зверніть увагу на ритм у композиції та добирайте кольори так, щоб забезпечити виразність зображення.

Монограми герцогині Бретані, королеви Франції Анни Бретонської

ВИКОНАЙ УДОМА

Готуючись до наступного уроку, відшукай у журналах, мережі Інтернет зображення сучасного модельного одягу. Зверни особливу увагу на найбільш яскраві й виразні його елементи. Підбери ті зразки, які ти бажаєш використати для розробки дизайнерського варіанта сучасної шкільної форми.

продивіться відео тут:

https://www.youtube.com/watch?v=EEb37DPWj5Y

18.03.2022.

Доброго дня!

Тема уроку: Сучасний дизайн та імідж людини.

Сьогодні поговоримо про «Сучасний дизайн та імідж людини». Та створимо ескіз сучасних аксесуарів відповідно обраного вами стилю.

Стиль і фасон костюма, колірна гама, малюнок тканини, дизайн аксесуарів − мова, якої ми вчимося з дитинства та якою розмовляємо з оточуючими. Грамотний імідж − це вміння говорити мовою одягу так, щоб вас почули і зрозуміли.

Надзвичайно популярне в наші дні слово «імідж» (англ. image, з лат. imago - образ, вигляд) означає цілеспрямовано сформований образ (особи, предмета, явища), покликаний надати емоційно-психологічного впливу. Імідж − це «візитівка», що створюється нами для інших, те враження, на яке ми очікуємо від оточуючих. У грамотно створеному іміджі узгоджено всі деталі - не тільки зовнішні атрибути (стиль одягу, зачіска, аксесуари, прикраси і т. ін.), ай голос, манера поводитися, навіть оточення «працюють» на досягнення поставленої мети.

Зовнішність відображає наш внутрішній стан і навпаки. Коли ми хочемо змінити своє життя, то передусім оновлюємо гардероб, поспішаємо до перукарні чи починаємо прибирати у своїй оселі.

«Індивідуальний стиль» та «імідж» - різні поняття. Хоча одне без іншого не існує. Якщо імідж - певна роль, то стиль - це радше сутність людини, її внутрішнє «Я». Для багатьох знайти власний стиль означає знайти себе, свою позицію та вміти висловити її. За зачіскою, малюнком на тканині або кольором краватки, якщо бути уважним, завжди можна вгадати стиль тієї чи іншої людини. А такі «дрібниці», як браслет, парасолька або брелок, розкажуть про господаря значно більше, ніж будь-які слова. Часто ми вибираємо такі речі ~ 119 ~ спонтанно - просто тому, що вони подобаються, а отже, відповідають нашому внутрішньому «Я». До речі, парфуми, які ми самі купуємо (не подаровані), красномовно розкривають індивідуальність - те, як ми себе сприймаємо і якими нам хочеться бути.

Стильно одягнена людина не просто одягнена зі смаком, вона продумала всі деталі гардеробу від ґудзиків до носовичка. їй справді пасує все, що вона носить. Це « і є взаємозв'язок зовнішнього і внутрішнього, відповідність іміджу стилеві, а стилю - іміджу. Такий гармонійний образ формується завдяки вродженому смаку та відчуттю прекрасного, а також знанням основ стилістики і законів гармонії.

Безумовно, мода вносить свої корективи в поняття гармонії та краси. В одні часи потрібно було неухильно дотримуватись канонів єдиного стилю, а в наші дні стилі легко змішуються, інтерпретуються, схвалюється будь-який вияв індивідуальності.

Але що б не диктувала мода, закони гармонії ніхто не в змозі скасувати. Свідомо чи інтуїтивно, людина тягнеться до прекрасного, до того, що приємно для очей, тіла та душі.

Правила гармонії єдині для всіх видів мистецтва - живопису, архітектури, музики, поезії і, зрозуміло, для мистецтва створення костюма. Дизайнер придумує красиву тканину, цікаве вбрання, незвичайне взуття. Робота стиліста полягає в тому, щоб узгодити всі деталі гардеробу, виготовлені різними людьми, підібрати, стилістично і композиційно об'єднати їх для конкретної людини, зважаючи на тип її фігури, риси обличчя, спосіб життя, особливості характеру.

Основне в імідж-дизайні - ідея. Не варто починати створювати свій імідж з окремих елементів, спершу потрібно зрозуміти, відчути асоціативний образ. Якщо він сформувався, то можна працювати над його розкриттям. У кожного з нас є можливості використати всі види гармонії, і, звичайно, їхнє поєднання дає можливість отримати більш цікавий та оригінальний результат. Елементи образу - це як фарби на палітрі: можна експериментувати сотнями відтінків. Головне - не заглушити ані внутрішній голос, ані голос розуму.

САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ:

 Пропоную розпочати роботу над створенням власного іміджу із розробки ескізу рюкзака. Ця річ необхідна та зручна, адже ми з рюкзаком і в школі, і на екскурсії, і в у будь-якій подорожі. Приємно, коли твій рюкзак не лише зручний, а й красивий та стильний, коли його вигляд вдало доповнює твій образ.

Отже, уважно роздивіться, якими є конструктивні особливості цього популярного аксесуара, та виконайте його ескіз. Пам'ятайте: лише гармонійне поєднання кольорів у нашому ескізі здатне забезпечити реалізацію ідеї «Річ, що створює імідж».

Для контролю виконання, роботу підпишіть,  сфотографуйте та відправте  фото роботи в вайбер 0965653581.

продивіться відео тут:

https://www.youtube.com/watch?v=vKUVf_nhRDE&ab_channel=%D0%A9%D0%BE%3F%D0%94%D0%B5%3F%D0%AF%D0%BA%3F%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%89%D0%BE%3F%D0%A7%D0%BE%D0%BC%D1%83%3F

25.02.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:Графіті — мистецтво вулиць

Розуміння мистецтва у сучасному світі є достатньо суперечливим, проте наш час надає величезні можливості для творчого самовираження будь-кому. Твором може вважатися буквально все, навіть, здавалося б, зовсім дивні речі. Однак є напрям у сучасному графічному дизайні, який, можливо, найкраще відображає мінливу та парадоксальну суть сучасності — це графіті. Його вважають альтернативним, часто забороненим видом мистецтва, за якого зображення чи написи розміщують на пласкій поверхні. Графіті з’явилося в Нью-Йорку, коли підліток із Вашингтона Хайтс Деметрівс першим почав малювати власний творчий псевдонім ТАКІ, додавши до нього номер своєї вулиці, на станціях і стінах підземки. Це було наприкінці 60-х років минулого століття. Народ швидко підхопив цю ідею, почав придумувати собі імена і писати їх хитромудрими шрифтами. Писати стали всі. Й розписували все: стіни, підземку, паркани, мости, сміттєві баки. Також через деякий час на стінах Нью-Йорка поширились різні написи. Так з’явилися райте-ри — так називають художників графіті.

 

Сьогодні графіті вже не просто метод самовираження — це насправді окремий напрям мисте-

цтва, в якому є свої правила, видатні особистості та течії. Так, наприклад, розрізняють «гангстерський стиль», який трапляється у великих містах, він відрізняється особливою каліграфією; нью-йоркський стиль, або «хіп-хоп», тісно пов’язаний з цим музичним напрямом; і навіть політичне графіті, яке має подобу гасла. Сьогодні створення найпростішого графіті-малюнка містить у собі безліч нюансів — від вибору відповідної стіни до самого процесу, що поєднує всі прийоми професійних художників. Це й підготовка матеріалу (поверхню часто доводиться ґрунтувати), й створення ескізу (для цього райтери користуються крейдою або маркером), і, власне, малювання балончиком.

 

І лише наприкінці робиться контурне окантування малюнка. Все це іноді триває майже три дні й потребує трьох-чотирьох балончиків з фарбою!

Стріт-арту, так ще називають мистецтво графіті, не притаманний поспіх у завоюванні популярності. Тут важлива кожна дрібниця, деталь, лінія, тінь, колір. Усе залежить від виконавця. У світі мистецтва графіті ми, звичайні перехожі, — критики та спостерігачі, райтер — художник, а стіни навколо нього — галерея, він є майстром, виконавцем настінних розписів сучасності.

Друзі! Пропоную сьогодні виконати цікаве завдання — створити ескіз напису вашого імені у стилі мистецтва графіті. Спробуйте за допомогою літер передати власний характер, уподобання, суть власного «Я». Перед виконанням роботи перегляньте зразки використання шрифтів у графіті та на їхній основі створіть власний стиль. Адже цей напис повинен бути оригінальним, не схожим на інші, притаманним лише вашій особистості.

Для закріплення теми, передивіться відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=aVBnbWYqSl8

18.02.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

Рекламний дизайн.

Що таке Рекламний Дизайн ?

Під цим ємним поняттям ми маємо на увазі синтез маркетингу, психології, креативу й дизайну - невід'ємних частин у розробленні візуальних рекламних засобів. Якщо просто дизайн - це створення гарної картинки, то рекламний дизайн - це створення гарної картинки, що приносить її власникові гроші. Щоб реклама працювала, "рухала торгівлю" - у її основі повинна бути Ідея, що не просто подобається дизайнерові й Замовникові, а, насамперед, впливає на клієнтів Замовника. Причому впливає так, як задумано й сплановано. Гарні Ідеї вже давно не виникають у голові після удару яблуком або занурення тіла у ванну. Професійний пошук Ідей не залежить від випадкових факторів, начебто настрою або графіку відвідувань креатора Музою. Розроблені й апробовані алгоритми знаходження подібних Ідей. Для початку детально вивчається бізнес Клієнта, аналізується діяльність і реклама конкурентів та ін. Відправною точкою виступає та аудиторія, для якої власне й призначений розроблювальний проект. Лише після відповіді на питання: якими рекламними прийомами найкраще впливати на цю аудиторію, і вироблення чітких вимог до Ідей наступає творчий пошук...

Час креакратії, або креативні технології як ближні рубежі перехідних ринків.

«Тільки творчий, креативний погляд дозволяє усвідомлювати присутність нового в сьогоденні»
Маршалл Маклюэн

Ми живемо в постіндустріальному світі, основою його існування й розвитку є інформація. Одну з головних ролей у сучасному інформаційному просторі грають технології впливу на людську свідомість і побудови масових комунікацій. Ці технології реалізуються в багатьох сферах діяльності, що працюють з інформацією, наприклад, у маркетингу, рекламі, PR. Базовим елементом і умовою розвитку інформаційного простору стає креативність.

Креатив

Існує ряд ситуацій, вирішити які може тільки одна людина - креатор. Може трапитися так, що робота заходить у глухий кут, немає ясного шляху, що веде до виходу, немає надій на самодозвіл ситуації, немає "родзинки" в продукті Вашої діяльності. У таких випадках потрібний сильний поштовх, що зарядить енергією вашу роботу. Креатор і є джерело цієї неймовірної енергії, воно може згенерувати творчу ідею, побудувати концепцію успіху. Завдання його полягає не тільки в тім, щоб закласти в продукт діяльності певну "родзинку", вони значно більші. Йому треба точно уявляти собі дії споживача при зіткненні із креатив-продуктом. Інше завдання - побудувати складний логічний ланцюг саме з тих ланок, якими буде керуватись споживач.

Фірмовий стиль

Фірмовий стиль - це сукупність художніх і текстових елементів, об'єднаних однією ідеєю, колірним рішенням, що дозволяє Вашій фірмі бути пізнаваною серед безлічі конкурентів, завойовувати авторитет на ринку й формувати образ фірми в очах споживачів і партнерів.

Фірмовим стилем називають цілий комплекс способів візуального (а іноді не тільки візуального) впливу на споживачів, що дозволяє їм безпомилково виділити Вашу компанію, а також її продукцію й послуги з безлічі інших на сучасному перенасиченому ринку. Також він гарантує Вашим товарам і послугам забезпечення всіма конкурентними перевагами, які може надати продаж марочної продукції - впізнавання Вашої компанії і її товару або послуги споживачем, захист рекламних інтересів від конкурентів, лояльність споживачів до обраної марки, можливість торгувати за більш високими цінами і багатьма іншими. Весь набір фірмової атрибутики створюється на основі фірмового стилю й покликаний затягнути й викликати позитивне сприйняття у Ваших клієнтів і повагу у Ваших конкурентів. Вибір фірмової атрибутики великий. Це як стандартні вироби, так і не дуже розповсюджені, а іноді й унікальні й ексклюзивні варіанти. Дуже актуальна в наше цифрове століття електронна візитна картка, що представляє собою пластикову карту, на якій видрукуваний звичайний варіант Вашої "візитки", але з вбудованим міні-диском. Така електронна візитна карта вставляється в будь-який CD-ROM, і на моніторі перед Вашим клієнтом відкривається презентація Вашої фірми або Ваша контактна інформація.

Основні елементи фірмового стилю

• Фірмовий знак (торговельний знак, торговельна марка)
• Логотип (український, англійський)
• Фірмовий блок (знак + логотип)
• Фірмове сполучення кольорів
• Набір шрифтів
• Візитна картка
• Фірмовий бланк
• Бланк рахунку, факсу
• Фірмовий конверт (євро стандарт, А4, А5)
• Фірмова папка
• Веб-Сайт
• Мультимедійна презентація
• Фірмові сувеніри

Також у розробку фірмового стилю за бажанням входить розробка слогана, фірмового персонажа, написання рекламних текстів і статей, рекламна поліграфія (листівки, буклети, каталоги, календарі) та інше. Вартість розробки фірмового стилю залежить від кількості створюваних елементів.

Поліграфічний дизайн

Поліграфічний дизайн можна умовно розділити на: дизайн рекламної поліграфічної продукції й дизайн представницької (або фірмової) поліграфічної продукції. Дизайн рекламної поліграфічної продукції в різних ситуаціях може містити в собі як графічний дизайн, так і верстку, фотозйомку, сканування слайдів, фотографій або друкованих оригіналів, обробку зображень, створення колажів, а іноді навіть копірайтерські послуги й розробку контенту, що прямо не стосуються дизайну, але активно використовувані при оформленні рекламної поліграфічної продукції. Дизайн представницької поліграфічної продукції ближче до розробки фірмового стилю, ніж до поліграфічного дизайну, тому прочитати про нього Ви можете в розділі фірмовий стиль або в розділах, присвячених розробці дизайну окремих елементів фірмового стилю - бланків, конвертів, візитних карток, фірмових папок і т.д. У підрозділах досить багато інформації про дизайн різної поліграфічної продукції - це плакати, листівки, буклети, брошури, календарі, візитки, бланки, конверти, папки, факсимільні форми й т.п.

Для закріплення теми продивіться відео тут : https://www.youtube.com/watch?v=Rutbh2Qa_4c

10.02.2022.

Доброго дня!

Тема уроку:

Малюнок, літера, шрифт у графічному дизайні

Як ми вже знаємо, різнокольорові плями та лінії викликають у нас тільки певні асоціації, проте вони не несуть жодної конкретної інформації. Однак відомі й такі абстрактні лінії, що мають конкретний зміст, — це букви.

У житті ми постійно стикаємося з буквами. Кожна з них — це зображення, своєрідна картинка. В давні часи, коли не існувало писемності, люди передавали всю інформацію за допомогою малюнків. З часом ті перетворилися в буквені символи, що стали тим підґрунтям, на якому було створено сучасні літери.

Під рукою художника-дизайнера букви набувають форми та пропорції, що є характерними для того чи іншого шрифту.

Шрифт — це букви, що мають спільний стиль графічного оформлення.

Графічний стиль літери залежить від змісту тексту. Адже на нас впливають не лише значення слів та речень, а й характер шрифту.

Кожна буква являє собою сукупність ліній — прямих, хвилястих, плавних або різких. Літера сама по собі може бути зображувальним елементом, нести певний колірний акцент, здатна організувати всю композицію. В основі графічного дизайну якраз і лежить мистецтво композиції. Саме мистецтво композиції визначає зовнішній вигляд книжок, газет, журналів, листівок та плакатів.

Найважливішим призначенням графічного дизайну є створення окремих зображень за допомогою ліній, штрихів, крапок та інших елементів. Такі зображення з нами завжди поряд, адже ми читаємо книжки, газети, журнали, даруємо вітальні листівки, отримуємо інформацію з афіш та білбордів. Для того, щоб на якісному мистецькому рівні поєднати слово і зображення, графічні дизайнери використовують поліграфічне оформлення.

Графічний дизайн має давню історію, адже перша із відомих друкованих книжок — надрукована на тканині буддійська священна книга «Діамантова сутра», що побачила світ у 868 році. Проте справжній початок ери книгодрукування пов’язаний із винаходом друкарського верстата в середині 1440-х років. В Україні ера книгодрукування почалася в 1574 році, коли у Львові відомий культурний діяч та друкар Іван Федоров уклав і надрукував перший східнослов’янський

посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив видання церковної книги «Апостол». Своїм мистецьким оздобленням друкована книжка майже повністю наслідувала графіку рукописної. Перед початком тексту були орнаментальні заставки, у центрі яких часто вкомпоно-вувалися сюжетні сцени або зображення святих. Заголовки розділів виконувалися красивою шрифтовою в’яззю, друкованою кіновар’ю або суриком. Початкові літери розділів — буквиці, а також кінцівки при закінченні розділів щедро декорувалися елементами рослинної і тератологічної орнаментики. На основі багатої народної орнаментики українського народу та кращих зразків тогочасного західноєвропейського книжкового мистецтва Федоров створив свій стиль графіки, на який рівнялися тогочасні майстри.

Наступний етап мистецької поліграфії (XVII — на початку XX ст.) характеризувався широким використаннях естампів.

Естамп — це графічний твір, виконаний на літографічному камені спеціальними олівцями, що зажирюють камінь, або жирною тушшю.

Книжково-журнальна графіка, до якої ми вже так звикли, з’являється лише в XIX — на початку XX ст.

Прикладна графіка стає відомою з XVIII ст., хоча її розквіт припадає на початок XX ст. Прикладна, ужиткова, промислова або, як її називають, «мала графіка» існує в народному побуті всюди і повсякчас. Це різноманітні етикетки на промислових товарах, художнє оформлення пакувальних виробів, наприклад, коробка для цукерок. До цього виду графіки належать також грошові знаки, поштові марки й вітальні листівки (спеціально мальовані, а не репродукції з живописних картин чи фотографій), різні промислові торговельні емблеми, книжкові знаки — екслібриси, гербові знаки тощо.

 В Японії здавна з особливою шаною ставляться до мистецтва каліграфії. Японська каліграфія — не просто своєрідна система писемності, це один з провідних видів мистецтва, що володіє глибоким філософським змістом.

Ієрогліфи — це цілі поняття. Така форма фіксації інформації мала значний вплив на характер мислення людей, сприяла формуванню образного сприйняття світу. У найпростішо-мурозумінні каліграфія — це мистецтво красиво писати. Однак на рисовому папері з-під пензля майстра виходять дивовижні витвори мистецтва. Воно втілює в собі гармонію та красу.

Одним із провідних каліграфів у сучасній Японії є Сасіда Такефуса. Надзвичайно популярними в нас є його персональні виставки тамай-стер-класи, які художник-каліграф проводить для всіх бажаючих.

Для створення шрифтових композицій нам необхідно знати особливості шрифтів. Це зокрема:

 

• декоративні шрифти. Призначені для імітації історичного стилю написання, використовуються найчастіше з декоративною метою;

• гротески (рублені шрифти).

Вони не мають зарубок і характеризуються майже цілковитою відсутністю контрастності сполучень елементів шрифтів;

 

• антиквенні шрифти. Це

шрифти зі спеціальними зарубками, що імітують старовинний стиль написання;

 

• готичні шрифти. Ці шрифти призначені для імітації старовинного рукописного почерку, що використовувався ще в Середньовічній Європі. Шрифт вирізняють висока, яскрава контрастність сполучень і достатньо вузькі пропорції.

 

 

• рукописні шрифти. Вони є імітацією каліграфічного почерку і можуть зображати літери, написані пером, ручкою, фломастером тощо.

Існує багато способів організації шрифтової композиції. Однак є лише декілька основних правил, яких слід дотримуватися у кожній гарно

оформленій роботі. Хоча ми й розглядаємо їх окремо, пам’ятайте, що на практиці вони взаємопов’язані:

 

• наближеність. Взаємопов’язані смислові елементи мають бути згруповані, розташовані якомога ближче, щоб вони виглядали як одна логічна група, а не як набір окремих елементів. Це дасть змогу організувати інформацію і зменшить пустоти. Групуючи подібні елементи, навіть якщо вони розташовані далеко один від одного, ви зробите сторінку більш організованою;

 

• повтор. Необхідно повторювати певні елементи оформлення в межах усієї шрифтової композиції;

• контраст. Якщо два елементи тексту дещо різняться, варто зробити їх абсолютно різними. Контраст досягається таким чином: проти-

 

ставлення великого шрифту малому, товстого — тонкому, рубленого — рукописному тощо.

У поліграфії важливими є характер шрифту та розташування тексту, декоративне кольорове вирішення в поєднанні з малюнком, що повинен бути виразним, чітким і лаконічним. Стиль малюнка має неодмінно відповідати стильовим особливостям шрифту, а разом вони повинні розкривати змістову ідею тексту та його емоційне забарвлення.

Друзі! Для того, щоб на практиці зрозуміти взаємодію тексту та зображення, варто звернутися до такого поширеного виду поліграфічної продукції, як вітальна листівка. Адже вона поєднує в собі зображувальну композицію, що містить коротке вітальне слово або речення. А темою нашої листівки буде свято весни та жіночності — 8 Березня.

Щоб наша листівка виглядала по-справжньому святковою, пропоную виготовити внутрішню її частину в техніці кіригамі за поданим зразком і шаблоном.

Кіригамі — вид оригамі, в якому допускається використання ножиць і розрізування паперу в процесі виготовлення моделі. Це основна відмінність кіригамі від інших технік складання паперу, що підкреслено в назві: Щ Ь (кіру) — різати, Ш (ками) — папір. Кіригамі — це мистецтво виготовлення фігурок і листівок з паперу за допомогою вирізання та склеювання деталей.

 

Малюнок із шаблону потрібно перенести на аркуш білого паперу.

Контури квітів із зовнішнього боку слід вирізати по суцільній лінії маленькими ножицями. Так само вирізаємо проміжки між квітами. Пунктирна лінія вказує місце згину вирізаної композиції, що міститиметься всередині листівки.

Тепер можемо перейти до іншої частини роботи — оформлення зовнішнього боку виробу. Листівка повинна містити художнє зобра-

ження (на ваш вибір: весняні квіти, жіноче обличчя тощо) і коротку вітальну фразу, виконану шрифтом відповідно до задуму ідеї.

Під час художнього оформлення скористайтеся навчальним матеріалом, з яким ви ознайомилисяу цій темі.

Перед виконанням малюнка перегляньте подані нижче зразки вітальних листівок.

https://www.youtube.com/watch?v=Ww2V31lOCGw

27.01.2022р. 7-В.

Доброго дня. 

Тема уроку:

Образотворче мистецтво. 7 клас. 

Арт-дизайн — високе мистецтво сучасності

Серед витворів художників-дизайнерів є речі, які вражають вже з першого погляду своїм незвичним виглядом. Їхні творці кидають виклик буденності та пересічності, створюючи неймовірні форми, яскраві поєднання кольорів. Коли милуєшся такими речами, то, передусім, відчуваєш захоплення від краси — сміливої та неочікуваної, і лише потім здогадуєшся, що це предмети побуту. Але, поміркувавши, розумієш, що головне тут — не функціональність, а естетична насолода.

Такі дизайнерські рішення зазвичай властиві для арт-дизайну. Адже особливістю цього напряму в художньому конструюванні є виразна художня складова, що ґрунтується на принципах високого мистецтва.

Термін «арт-дизайн» виник у 80-ті роки ХХ століття в Італії з появою там двох дизайнерських об’єднань — «Алхімія» (засновники А. Мендіні, А. Гуеррьєро) і «Мемфіс» (Е. Соттсасс), які кинули виклик звичним правилам функціонального дизайну. Художні знахідки в розробках цих дизайнерів, а спочатку вони займалися дизайном меблів та інтер’єрів, почали переважати над установленою прагматикою загальновживаних дизайн-продуктів.

Відмінні риси нового напряму:

• несподівані комбінації кольору та світла;
• використання різних стилів;
• поєднання стилів в одному об’єкті;
• застосування екзотичних, нових у дизайні стилів;
• використання нестандартних образів;
• застосування нестандартних матеріалів;
• висока якість композиції;
• художня деталізація форми, якості поверхні, загального колориту;
• переважання принципу «ручна робота» під час створення об’єкта дизайну.

Арт-дизайн, здавалося б, мав би зацікавити лише обмежене коло людей — естетів із нестандартним мисленням. Проте виявилося, що пересічні споживачі із захопленням сприйняли новий напрям. Усім припав до смаку дизайн, в якому закладено тонкі інтонації, глибокі почуття, тепло людських рук. Пересічний споживач, як завжди і буває при спілкуванні зі справжнім мистецтвом, відчував сильні емоції, душевний контакт з об’єктом арт-дизайну.

Художники цього напряму ставили на чільне місце ідеї, закладені у творі мистецтва. Своїми роботами вони висловлювали протест проти комерціалізації мистецтва.

Сьогодні арт-дизайн поширений у багатьох сферах, пов’язаних із дизайном предметів і середовища: від інтер’єрів кав’ярень і квартир до арт-дизайну власного тіла (боді-арт — дизайн шкіри, нігтів, зачісок). Арт-дизайн широко застосовується при створенні різних видів друкованої продукції.

Таким чином, в арт-дизайні художня та емоційно-образна складові створеного об’єкта завжди переважатимуть над традиціями класичного дизайну, такими як раціональність і технічна доцільність.

Г. Пеше. Монументальна робота XXXL

Г. Пеше

1. Крісло «Donna»

2. Лампа «XXL Alda Lamp - 2006»

3. Офісна шафа «Puglia Cabinet - 2007»

4. Крісла

Г. Пеше

5. Лампа «Kid Lamp - 2013»

6. Шафа «Nose Cabinet - 2001»

7. Крісло «Tramonto a New-York - 1980»

ВИКОНАЙ УДОМА

У вільний час уважно розгляньте предмети побуту, аксесуари та транспортні засоби. Визначте, яких тварин чи які рослини нагадують вам, їхні форма та колір, фактура і текстура.

Дякую за увагу. Гарного вам дня та творчої наснаги.

26.11.2021  7-А

Доброго дня. 

Тема уроку:

ВИШИВАНКА - НЕВМИРУЩИЙ ОБЕРІГ

Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту повного мірою виявляються в народній вишивці. Розмаїття сюжетів, художньо-виражальних засобів у народних вишиваних творах вражає. Вишивка — найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами.  Як засвідчують численні археологічні знахідки на території сучасної України, вже наші далекі пращури відображували дійсність через різноманітні знаки-символи. Тоді й почав зароджуватися орнамент. Він активно розвивався у різних видах ужиткового мистецтва і досяг художньої довершеності саме у вишивці. Орнаментальні зображення, вишиті народними майстрами, здавна виконували не лише функцію прикрашання. Насамперед ці зображення мали символіко-магічне значення, їх вважали могутніми оберегами від усього лихого. Недарма вишивкою прикрашали одяг, який був наче другою шкірою людини, асоціювався з її єством. Перш ніж зодягнути людину, одяг «виростав» із зерняток, що лежали під сонячним світлом та місячним сяйвом, його крутили на веретені, ткали в полотно, а вже потім прикрашали, немов молитвою, спеціальними вишиваними орнаментами, наповненими глибоким змістом. Вишивкою також прикрашали найбільш значущі предмети хатнього побуту, домашнього вжитку: рушники, наліжники, пошиванки тощо.             Отже, вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів є доказом того, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у піснях і танцях, а й у декоративноприкладному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення життя тощо). Різноманітні схематичні зображення Сонця.    Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, Предків як могутніх, священних, життєдайних першооснов усьо- | го сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло вихованню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишити коханому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних доказів працьовитості та високої духовності.      За мотивами орнаменти вишивок бувають геометричні (зображення абстрактних геометричних фігур), рослинні (стилізовані зображення рослин), зооморфні (стилізовані зображення тварин), антропоморфні (стилізовані зображення людей). Геометричні орнаменти здавна притаманні українській вишивці. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести. У ці символи колись вкладався глибокий зміст, і дотепер на їх основі створено значну частину вишиваних орнаментів. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок» тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом немеркнучого життя, візерунок «яблучне коло», поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі є символом кохання. У сучасній вишивці трапляється прадавній символ «Дерево життя», який здебільшого зображується стилізовано у формі листя або гілок.         У вишивках зооморфних орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба, півень, сова, голуб, зозуля, метелик, павук, жук. У таких орнаментах у різноманітних, часто химерних сплетіннях, бачимо заячі та вовчі зуби, волове око, луску коропа, баранячі роги тощо.  Зооморфні орнаменти часто поєднуються із антропоморфними (стилізовані зображення людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами).  Вишивка живе, розвивається та збагачується новими яскравими барвами. Адже сучасна українська вишивка — результат унікального духовно-матеріального розвитку нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса навколишнього світу, сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, — все, що стає вагомим і значущим завдяки чарівним рукам та голці з ниткою.

Друзі! Українська вишивка, як ми переконались, має справді дуже давню та глибоку історію. Та мені особливо приємно, що і нині в Україні творять чудові народні майстри — вишивальниці. Серед них особливої уваги заслуговує творчість киянки Тетяни Протчевої. Її роботи відомі й за межами України. Колекція кращих робіт майстрині з успіхом еспонувалась у найвідоміших галереях й виставкових залах нашої країни та за кордоном: в Америці, Японії, Китаї, Шотландії, Ізраїлі та ін. Окрім традиційних рушників і сорочок пані Тетяна створила цілу колекцію вишитих краваток. Окремі орнаменти, які використовувала художниця, запозичено з малюнків прадавньої трипільської кераміки. Майстриня вишиває також картини й ікони. Надзвичайно цікавою роботою авторки є вишита карта України, яка презентує нашу країну.

Друзі! Пропоную сьогодні виконати практичну роботу «Ескіз традиційного одягу з вишитими оберегами». Для цього потрібно зобразити чоловіка або жінку в традиційному українському одязі та відтворити вишиті орнаменти-обереги. А щоб наша робота вдалася, ми використаємо традиційні символи, з якими тільки-но ознайомилися, та пригадаємо особливості пропорційної будови людини.

Дякую за увагу. Гарного вам дня та творчої наснаги.

А також можете подивитись відео за посиланням

https://youtu.be/vVmG-fhVTCA

 25.11.2021 7-Б. 7-В.

Доброго дня. 

Тема уроку : українське декоративно - прикладне мистецтво.

Українське народне декоративно-прикладне мистецтво

   Українське народне декоративно-прикладне мистецтво багате і різноманітне: художня обробка дерева, розпис, вишивання, ткацтво, різьблення, вироби з глини, шкіри, соломи, лози і т. д. Для нього характерні глибока традиційність, стриманість декоративного вирішення, перевага давніх геометричних мотивів, чорно-червона гама в прикрашанні одягу, наявність спільного в мотивах, тематиці і характері з мистецтвом інших слов'янських народів.

   Своєрідність прикладного мистецтва нашого народу обу-мовлена особливостями суспільно-політичного розвитку української держави, природними умовами її території. Спілкування з національним народно-прикладним мистецтвом необхідне в моральному становленні особистості кожної дитини. Воно є неоціненим засобом виховання любові до рідного краю, формування почуття краси мистецтва. Розкриває багатство культури українців, знайомить з їх минулим і сучасним, допомагає засвоїти національні звичаї, традиції та інше.

   Сьогодні елементи національної творчості широко присутні в побуті, одязі, предметах декоративно-прикладного мистецтва. З раннього дитинства вироби народних майстрів природно входять у наше життя. Вишита серветка, глиняна іграшка, розписна шкатулка, радують і приваблюють нас. Конкретність, емоційність, яскравість виробів відповідають психологічним можливостям сприймання людей.

 На Україні найбільшого поширення набули глиняні іграшки. Особливо славились у виготовленні іграшок гончарів Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Одещини, Гуцульщини. Вироби різних регіонів відрізняються особливостями приготування глини, техніки формування, сушки, випалювання, за формою прийомами розпису, гамою кольорів.

   Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних областях мали свої місцеві характерні риси.

   Полтавські гончарі виробляли іграшки-свищики у формі вершників, півників, баранчиків, ляльок. Майстри Київської області вдало передали характер і повадки птахів і тварин. У їхніх виробах життєва правда поєднувалась з казковістю. В ічнянській іграшці (Чернігівщина) збереглась техніка оздоблення ще з часів Київської Русі. Іграшки прикрашались гравіруванням по сирій глині або орнаментом, відтиснутим дерев'яним штампом.

   Майстри Одещини створювали свищики, мініатюрні композиції, казкові образи звірів, які грають на музичних інструментах, бавлять своїх малюків.

   Вироби майстрів Косівщини характеризуються соковитим розписом світлими барвами на темно-коричневому або охристому тлі. Пропозиції іграшок лаконічні, прості, з ледь помітним членуванням форм, органічно узгоджених з розписом. Орнамент складається з горошин, хвилястих ліній, листочків (переважно білого і зеленого кольорів).

   Виготовлення опішнянської (Полтавщина) іграшки вимагає великого хисту. Адже треба майстерно виліпити і з'єднати окремі частини — тулуб, голову, шию, ноги, крила, надавши образові характерних рис. Іграшки оздоблюють рельєфними візерунками, хвилястими гравірованими борозенками, або накладанням, тоненьких джгутиків. Декоративно стилізовані форми, пишний рослинний орнамент з червоного, зеленого, білого, коричневого і чорного кольорів надають опішнянським іграшкам казковості і ошатності.

 19.11 - 7-А

Доброго дня. 

Тема уроку. Види декоративно - прикладного мистецтва. 

Мистецтво виникло ще в доісторичні часи, коли людині щоденно доводилось боротися за своє існування. Саме мистецтво допомогло нашим далеким пращурам осмислити дійсність, зрозуміти своє місце у такому суворому і складному світі. Первісне мистецтво відображало релігійні уявлення давніх людей і мало виразний обереговий характер, коли зображення, спів, пантоміма мали містичне значення і повинні були забезпечити вдале полювання, вберегти життя. Тож творячи і сприймаючи художні образи, люди розвивалися емоційно, естетично та розумово, а отже, ставали сильнішими.

Вже тоді людина захоплювалася красою і прагнула прикрасити своє помешкання. Художнє прикрашання предметів побуту і стає основою декоративно-прикладного мистецтва.

Декоративно-прикладне (ужиткове) мистецтво — це мистецтво, головною метою якого є створення та оздоблення художніх виробів, що мають практичне призначення у побуті.

Основою будь-якого виду мистецтва є народна творчість. Найвиразніше риси народного мистецтва відображено в декоративноприкладному, адже воно завжди поруч з людиною в її побуті та є найдоступнішим. Саме тому найяскравіші враження про особливості характеру кожного народу дає нам його ужиткове мистецтво. У ньому сконцентровані прадавні традиції, вірування, естетичні та моральні ідеали, а отже — душа народна.

Народне мистецтво — художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, світогляд і морально-естетичні ідеали.

Таким чином, видовий поділ у декоративноприкладному мистецтві рясніє назвами різноманітних видів діяльності народних майстрів.

Вишиванка, кування, витинанка, гравіювання, художнє різьблення, декоративний розпис, кераміка, лозоплетіння, ткацтво, писанкарство.

Стилізація — процес спрощення предмета (в зображенні) за формою та кольором на основі відбору найвиразніших його рис.

Важливим етапом стилізації зображення є декоративний принцип добору кольорів: їх обмежена кількість, яскравість і контраст.

Контраст — яскраво виражена протилежність будь-яких якостей і властивостей.

Контрастним вважається поєднання світлих і темних, теплих і холодних, легких і важких кольорів.

Символ — знак, що позначає сутність певного поняття.

Символізм у декоративно-прикладному мистецтві досягається використанням зображень, що є важливими знаками-символами, традиційними для культури певного народу чи людства в цілому.

ВИКОНАЙТЕ  УДОМА

У вільний час перегляньте у книжках і журналах, на Інтернет-сайтах зображення народних декоративних розписів різних регіонів України. Поміркуйте, які виражальні засоби використали в них народні майстри.

 Доповнення до уроку дивіться за посиланням 

https://youtu.be/ZgAQzIUY8rk